Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Якщо земельна ділянка перейшла у спадщину, а чинний договір оренди залишається зареєстрованим і не припинений, мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) за таку землю визначає орендар, а не спадкоємець.
Податковий кодекс України передбачає, що МПЗ за сільськогосподарські угіддя, передані в оренду, суборенду, емфітевзис або інше користування, визначається саме для орендаря чи користувача земельної ділянки.
При цьому перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця сам по собі не припиняє дію договору оренди, якщо інше не передбачено його умовами. До нового власника переходять права та обов’язки попереднього власника за чинним договором.
Отже, якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься актуальна інформація про зареєстроване право оренди земельної ділянки, успадкованої після смерті власника, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається орендарями (користувачами) незалежно від того, що договір укладений із попереднім власником.
Водночас якщо земельна ділянка не передана в оренду, суборенду, емфітевзис чи інше користування за договором, укладеним та зареєстрованим відповідно до законодавства, МПЗ визначає контролюючий орган. У такому випадку платником МПЗ є власник земельної ділянки. Після оформлення спадщини та державної реєстрації права власності таким власником стає спадкоємець.
Інформація розміщена на вебпорталі ДПС України за посиланням
https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/1029064.html
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
У разі якщо під час проведення документальної та/або фактичної перевірок виявлені порушення законодавства про працю, то посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, фіксується факт такого порушення, який оформлюється актом перевірки. Копія акта направляється до органів Державної служби України з питань праці для вжиття заходів відповідно до вимог чинного законодавства.
Водночас, якщо під час перевірки виявлено факти недотримання роботодавцем (податковим агентом) законодавства щодо укладення трудового договору, неоформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податковим агентом податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, то до такого роботодавця застосовується штраф відповідно до ст. 125 прим. 1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Крім цього, за порушення роботодавцем порядку подання інформації про фізичних осіб – платників податків накладається штраф у порядку та розмірах, визначених п. 119.1 ст. 119 ПКУ.
Водночас за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державних податкових інспекцій за встановленою формою відомостей про доходи громадян, передбачено адміністративну відповідальність згідно зі ст. 163 прим. 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, ля взяття на облік в контролюючому органі фізичній особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність необхідно:
1. У строк 10 календарних днів після державної реєстрації (реєстрації) незалежної професійної діяльності та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності подати особисто або через представника, надіслати поштою рекомендованим листом з описом вкладення до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання:
- заяву за формою № 5-ОПП, наведену у додатку 8 до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588);
- копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у п.п. 1 п. 6.7 розд. VI Порядку № 1588.
При подачі документів пред’являються оригінали зазначених документів та паспорт. Інформація про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) особи має бути підтверджена даними паспорта або витягом із відповідного реєстру територіальної громади.
Якщо фізична особа подає документи для взяття на облік через поштове відділення рекомендованим листом з описом вкладення, то копії документів повинні бути засвідчені нотаріально або органом, який здійснив реєстрацію незалежної професійної діяльності.
У день отримання заяви за формою № 5-ОПП фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність береться на облік в контролюючому органі. Довідка про взяття на облік за формою № 34-ОПП надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня взяття на облік. За згодою платника податків не пізніше наступного робочого дня після взяття його на облік така довідка може бути видана платнику податків у контролюючому органі за основним місцем обліку.
2. Надати відомості про адресу робочого місця шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку, протягом 10 робочих днів після взяття на облік, заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням за формою № 20-ОПП (далі – Заява за ф. № 20-ОПП), наведеної у додатку 10 до Порядку № 1588, або зазначити в заяві за ф. № 5-ОПП під час взяття на облік.
Якщо робоче місце фізичної особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж місце постійного проживання, то необхідно проставити позначку у графі 16 розділу 3 Заяви за ф.№ 20-ОПП для взяття на облік за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням робочого місця.
Якщо фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зазначила дані про робоче місце (офіс) у заяві за ф. № 5-ОПП під час взяття на облік у контролюючих органах, платник податків звільняється від обов’язку подання до контролюючого органу заяви за ф. № 20-ОПП.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до глави 2 розд. II Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 із змінами та доповненнями (далі – Порядок), реєстрація реєстратора розрахункових операцій (РРО) здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків.
Для реєстрації РРО суб’єкт господарювання або представник суб’єкта господарювання подає до контролюючого органу заяву про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за ф. № 1-РРО (далі – реєстраційна заява за ф. № 1-РРО) (додаток 1 до Порядку) за ідентифікатором форми J/F1311406 в розділі «Введення звітності» приватної частини Електронного кабінету.
Представник суб’єкта господарювання може зареєструвати РРО за умови наявності документів, що посвідчують його особу та підтверджують надані йому повноваження.
Реєстраційна заява за ф. № 1-РРО має бути підписана керівником суб’єкта господарювання або фізичною особою – підприємцем чи представником суб’єкта господарювання за умови наявності документів, що посвідчують його особу та підтверджують надані йому повноваження, а також виконання вимог щодо електронної ідентифікації у разі подання заяви в електронній формі із зазначенням дати подання. Усі розділи реєстраційної заяви підлягають обов’язковому заповненню.
У випадках, передбачених Порядком, можливість подання суб’єктами господарювання в електронній формі документів, у тому числі реєстраційної заяви за ф. № 1-РРО, забезпечується в Електронному кабінеті, що функціонує відповідно до ст. 42 прим. 1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), або засобами телекомунікацій.
Суб’єкти господарювання можуть подавати реєстраційні заяви в електронній формі засобами телекомунікацій з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 851) та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»(із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2155), та використання електронних документів із зазначенням обов’язкових реквізитів електронних документів.
Порядок та строки розгляду контролюючим органом реєстраційних заяв за ф. № 1-РРО, поданих в електронній формі, є такими самими, як і для реєстраційних заяв за ф. № 1-РРО, поданих у паперовій формі.
Датою та часом подання реєстраційної заяви в електронній формі до контролюючого органу є дата та час, зафіксовані у квитанції про доставку (перша квитанція).
У разі подання заяви в електронній формі суб’єкт господарювання може отримати реєстраційне посвідчення в електронній формі, що розміщене в Електронному кабінеті, або копію реєстраційного посвідчення засобами телекомунікацій на адресу своєї електронної пошти. Для цього в реєстраційній заяві суб’єкт господарювання зазначає спосіб отримання цього документа (в електронній формі на електронну пошту, адресу якої зазначено в заяві, в Електронному кабінеті або безпосередньо в контролюючому органі).
У разі відсутності підстав для відмови в реєстрації РРО посадова особа контролюючого органу не пізніше двох робочих днів з дня надходження реєстраційної заяви приймає рішення про можливість реєстрації РРО, формує та резервує фіскальний номер РРО в інформаційно-комунікаційній системі ДПС (далі – ІТС ДПС). У день резервування фіскального номера РРО в ІТС ДПС контролюючим органом, де проводиться реєстрація РРО, ДПС надсилає до центру сервісного обслуговування (далі – ЦСО) інформацію у вигляді довідки про резервування фіскального номера реєстратора розрахункових операцій за формою № 2-РРО (далі – довідка про резервування фіскального номера за ф. № 2-РРО) (додаток 2 до Порядку) за ідентифікатором форми J1411405 засобами телекомунікацій в електронній формі з дотриманням вимог Закону № 851 та Закону № 2155, та використання електронних документів із зазначенням обов’язкових реквізитів електронних документів.
Довідка про резервування фіскального номера за ф. № 2-РРО дійсна протягом трьох робочих днів з дати її надсилання до ЦСО.
Датою резервування фіскального номера РРО, яка зазначається в довідці про резервування фіскального номера, є дата, що відповідає даті формування фіскального номера РРО в ІТС ДПС.
Після закінчення робіт із введення РРО в експлуатацію ЦСО надсилає до контролюючого органу, де проводиться реєстрація РРО, примірники довідки про опломбування РРО та акта введення в експлуатацію РРО засобами телекомунікацій в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та використання електронних документів із зазначенням обов’язкових реквізитів електронних документів. Роботи з введення РРО в експлуатацію виконуються ЦСО відповідно до вимог експлуатаційних документів у строк, що не перевищує трьох діб з дати його інформування ДПС про резервування фіскального номера реєстратора.
Примірники довідки про опломбування РРО та акта введення в експлуатацію РРО вважаються надісланими ЦСО до ДПС у час та дату, що зазначені у квитанції про прийняття (реєстрацію) відповідного електронного документа (перша квитанція).
Протягом трьох робочих днів з дати надсилання до ЦСО довідки про резервування фіскального номера суб’єкт господарювання повинен забезпечити переведення РРО у фіскальний режим роботи (внесення фіскального номера до фіскальної пам’яті РРО, персоналізація та опломбування РРО в ЦСО).
Завершення процедури реєстрації РРО здійснюється на підставі довідки про опломбування РРО та акта введення в експлуатацію РРО, примірники яких у день введення в експлуатацію ЦСО надсилає до контролюючого органу, де проводиться реєстрація РРО. У разі ненадіслання зазначених документів у строк, визначений п. 13 глави 2 розд. II Порядку, довідка про резервування фіскального номера вважається недійсною, фіскальний номер скасовується датою резервування. Про таке скасування ДПС не пізніше наступного робочого дня інформує відповідний ЦСО, який зобов’язаний не розпочинати, або припинити, або скасувати процедуру введення в експлуатацію РРО.
Після отримання належним чином оформлених документів посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня проводить реєстрацію РРО шляхом внесення даних до ІТС ДПС, розміщує в Електронному кабінеті в електронній формі та/або надає (надсилає) суб’єкту господарювання реєстраційне посвідчення РРО за ф. № 3-РРО (додаток 3 до Порядку) за ідентифікатором форми J1413405 (далі – реєстраційне посвідчення за ф. № 3-РРО) , що засвідчує реєстрацію РРО в контролюючому органі.
Датою реєстрації РРО, яка зазначається в реєстраційному посвідченні за ф. № 3-РРО, є дата, що відповідає даті внесення даних до ІТС ДПС.
Контролюючим органом за місцем реєстрації РРО до реєстраційного посвідчення вносяться записи щодо назви та адреси господарської одиниці, де використовується РРО, а також найменування контролюючого органу за адресою такої господарської одиниці та дати початку обліку РРО у цьому органі.
У реєстраційній заяві за ф. № 1-РРО указується спосіб отримання реєстраційного посвідчення (поштою або безпосередньо в контролюючому органі) або його копії (електронною поштою).
Якщо суб’єктом господарювання обрано спосіб отримання реєстраційного посвідчення за ф. № 3-РРО поштою, оплату вартості поштових послуг суб’єкт господарювання має здійснити до отримання реєстраційного посвідчення за ф. № 3-РРО шляхом надання контролюючому органу поштових марок на суму, що відповідає вартості послуг поштового зв’язку з пересилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення.
Документи, визначені главою 2 розд. II Порядку, можуть бути подані та отримані за наявності документа, що посвідчує особу, відповідальною особою суб’єкта господарювання або суб’єктом господарювання – фізичною особою – підприємцем, а також представником суб’єкта господарювання за умови наявності документів, що посвідчують його особу та підтверджують надані йому повноваження, а також виконання вимог щодо електронної ідентифікації у випадку подання документів в електронній формі.
Якщо контролюючий орган або пошта не може вручити суб’єкту господарювання реєстраційне посвідчення за ф. № 3-РРО через незнаходження посадових осіб суб’єкта господарювання, відмову прийняти таке реєстраційне посвідчення, відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання) суб’єкта господарювання, контролюючий орган оформляє довідку, у якій зазначає причину неможливості вручення реєстраційного посвідчення за ф. № 3-РРО. Така довідка разом з реєстраційним посвідченням за ф. № 3-РРО зберігається в реєстраційній частині облікової справи суб’єкта господарювання. У цьому разі суб’єкт господарювання може отримати реєстраційне посвідчення в контролюючому органі до скасування реєстрації РРО згідно з Порядком.
При реєстрації резервного РРО у правому верхньому куті реєстраційного посвідчення за ф. № 3-РРО робиться відмітка «Резервний», у першому рядку відповідної таблиці в реєстраційному посвідченні за ф. № 3-РРО зазначаються назва та адреса господарської одиниці, де буде зберігатися резервний РРО, а в інших рядках – назви та адреси всіх господарських одиниць, де він може використовуватися. Щодо кожної господарської одиниці, де використовуватиметься резервний РРО, суб’єкт господарювання має завчасно повідомити як про об’єкт оподаткування відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПКУ (заява за ф. № 20-ОПП).
Реєстрація резервного РРО для використання та зберігання у господарський одиниці, на якій використовується як основний програмний РРО, проводиться в порядку, визначеному розд. ІІ Порядку.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» (із змінами і доповненнями) затверджено наступну Класифікацію доходів бюджету по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
18010100 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості»;
18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості»;
18010300 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості»;
18010400 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості».
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу.
Відповідно до п.п. 14.1.277 1 п. 14.1 ст. 14 розд. I Податкового кодексу України (далі – ПКУ), бюджетний грант - це цільова допомога у вигляді коштів або майна, що надаються на безоплатній і безповоротній основі за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, міжнародної технічної допомоги для реалізації проекту або програми у сферах культури, туризму та у секторі креативних індустрій, спорту та інших гуманітарних сферах у порядку, встановленому законом. Перелік надавачів бюджетних грантів визначає Кабінет Міністрів України.
Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування визначено ст. 177 розд. ІV ПКУ.
Об’єктом оподаткування фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПКУ).
Відповідно до п.п. 177.3.2 п. 177.3 ст. 177 ПКУ не включаються до доходу фізичної особи – підприємця суми доходу у вигляді бюджетного гранту.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем у вигляді такого гранту, здійснюється у порядку, визначеному п. 170.7 прим. 1 ст. 170 ПКУ.
Враховуючи викладене, оскільки дохід, отриманий фізичною особою – підприємцем на загальній системі оподаткування, у вигляді бюджетного або міжнародного гранду не пов’язаний з результатом від здійснення господарської діяльності таким підприємцем, тобто не включається до його доходу, то сума зазначеного доходу оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Статтею 744 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Обсяги обов’язків набувача встановлюються за згодою сторін у договорі.
У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (п. 1 ст. 749 ЦКУ).
З наведених законодавчих норм випливає, що при укладанні договору довічного утримання (догляду) відчужувач одержує дохід у вигляді вартості матеріального забезпечення та послуг з догляду (опікування), визначених у договорі.
Відповідно до п.п. «є» п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), дохід з джерелом його походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно у вигляді, зокрема, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов цивільно-правового договору.
Фізична особа, як резидент так і нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження з України є платником податку на доходи фізичних осіб (п.п. 164.1.1 та п.п. 164.1.2 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПКУ).
Таким чином, при отриманні від фізичної особи доходу у вигляді вартості матеріального забезпечення та послуг з догляду (опікування), визначених у договорі довічного утримання, відчужувач зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області щодо: як оподатковуються доходи нерезидента, отримані за договором про надання транспортно-експедиційних послуг при здійсненні міжнародних перевезень, повідомляє.
У разі якщо нерезидент надає послуги з організації перевезення вантажу (без використання власних транспортних засобів), то компенсація вартості таких послуг нерезиденту не є об’єктом оподаткування згідно з п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України.
Водночас, якщо послуги з перевезення здійснюються безпосередньо нерезидентом (власним транспортом), то такі послуги розглядаються як фрахт і підлягають оподаткуванню за ставкою 6 відс. у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів щодо звільнення від оподаткування або зменшення ставки для оподаткування.
Детальніше – за посиланням https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=38699
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Згідно з ст. 1077 Цивільного кодексу (далі – ЦКУ) за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦКУ).
Відповідно до п.п. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування ПДВ операції, зокрема з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.
Отже, факторингові операції не є об’єктом оподаткування ПДВ, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.
Інші факторингові операції є об’єктом оподаткування ПДВ.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Відповідно до п.п. «ґ» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради.
Статтею 30 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (із змінами та доповненнями) визначено, що питання обліку житлового фонду, об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, здійснення контролю за його використанням, а також питання визначення технічного стану житлових будинків належать до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189 (далі – Положення) врегульовано питання щодо визнання житлового будинку непридатним для проживання.
Так, згідно з п. 3 Положення обстеження житлових будинків (приміщень) проводиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.
На підставі матеріалів обстеження стану жилих будинків житлово-експлуатаційна організація визначає будинки, що відповідають санітарним і технічним вимогам, і складає про це відповідний акт, який затверджується керівником вказаної організації (п. 4 Положення).
В разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання (п. 5 Положення).
Згідно з п. 11 Положення якщо жилий будинок (жиле приміщення) визнано виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання, виконком відповідної місцевої Ради вносить до виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів пропозицію про використання цього будинку (приміщення) в інших цілях або про знесення будинку.
При цьому додаються такі документи:
а) рішення виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів про визнання жилого будинку (жилого приміщення) невідповідним санітарним і технічним вимогам та непридатним для проживання;
б) проект рішення виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів про дальше використання жилого будинку (жилого приміщення) або про знесення будинку.
Виконавчий комітет обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів розглядає подані матеріали і приймає рішення про використання непридатного для проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку (п. 12 Положення).
Таким чином, власник об’єкта житлової нерухомості може підтвердити, що житлова нерухомість непридатна для проживання на підставі рішення органу місцевого самоврядування про використання непридатного для проживання жилого будинку (жилого приміщення) в інших цілях або про знесення цього будинку.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий