Фахівці Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ГУ ДПС) провели онлайн-зустріч із суб’єктами господарювання регіону, під час якої обговорили актуальні питання ведення обліку товарних запасів та відповідальність за порушення встановлених вимог.
Податківці у першу чергу нагадали про правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та/або програмних РРО у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг. Провели роз’яснення норм Податкового кодексу України, що передбачають обов’язок платників податків вести облік доходів і витрат, зберігати первинні документи та підтверджувати показники податкової звітності документально.
Окрему увагу приділено порядку обліку товарних запасів. Фахівці ГУ ДПС наголосили, що ФОПи, які відповідно до законодавства зобов’язані застосовувати РРО/програмні РРО, мають вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені у такому обліку.
Також роз’яснено, що на початок перевірки суб’єкти господарювання зобов’язані надати контролюючим органам документи, які підтверджують облік і походження товарних запасів. Відсутність первинних документів або ведення обліку не за встановленою формою вважається порушенням вимог законодавства. Учасникам зустрічі повідомили про відповідальність за такі порушення.
Фахівці податкової служби закликали підприємців уважно дотримуватися вимог чинного законодавства щодо обліку товарних запасів, своєчасно оформлювати первинні документи та зберігати їх у місцях здійснення господарської діяльності, аби уникнути штрафних санкцій та адміністративної відповідальності.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
У Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (ГУ ДПС) відбулася зустріч в офлайн та онлайн форматах з представниками Дніпровського офісу Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА) у рамках роботи комунікаційної податкової платформи ГУ ДПС.
Для податкової служби Дніпропетровщини партнерство з ЄБА перевірене часом і є важливим майданчиком для конструктивної співпраці.
«Ми усвідомлюємо, що бізнес потребує своєчасної, чіткої та зрозумілої інформації. Особливо це стосується змін та вимог податкового законодавства. Наше завдання – не лише контролювати, а й пояснювати, попереджати та допомагати у правильному застосуванні норм та чути позицію бізнесу щодо практичних аспектів адміністрування податків», – підкреслив очільник податкової області Юрій Павлютін.
Спільні зусилля направлені на донесення до ділових кіл регіону новацій податкового законодавства, важливої інформації про сучасні сервісні можливості податкової служби і тощо.
Представники ЄБА підкреслили, що конструктивна взаємодія податківців сприяє ефективному обговоренню актуальних питань та знаходженню дієвих рішень.
На черговій комунікаційній сесії зупинилися на проведенні документальних перевірок під час дії воєнного стану.
Окремо обговорили зміни у податковому законодавстві, акцентували на що бізнесу варто звернути увагу.
Податкова працює над створенням комфортних умов для господарської діяльності, спрощує адміністрування та впроваджує сучасні цифрові рішення.
Під час комунікації бізнес-спільноту познайомили з сервісом податкової служби Tax Control. Це новий дієвий цифровий інструмент для виявлення порушень у сфері торгівлі, послуг та громадського харчування. Його розміщено на вебпорталі ДПС, а також на субсайтах територіальних підрозділів податкової служби. Tax Control у доступі 24/7 з будь-якого пристрою. Чат-бот дозволяє громадянам оперативно інформувати податкову службу про випадки недоброчесної діяльності бізнесу. Зокрема, про невидачу чеків чи відмову прийняти банківську картку, про торгівлю без ліцензії або порушення правил реалізації підакцизної продукції, неоформлених працівників тощо.
Учасникам діалогу нагадали, що у пріоритеті податкової служби області – комунікація з платниками на принципах партнерства, прозорості та відкритості. Фахівці ГУ ДПС готові чути бізнес та відповідати на усі питання, що потребують компетентних відповідей.
Інформаційні ресурси податкової Дніпропетровщини оперативно знайомлять підписників з новаціями законодавства та в цілому з діяльністю служби.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що ДПС України на головній сторінці вебпорталу (https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/974263.html) повідомила.
У 2025 році екологічний податок сплатили 35,6 тис. платників. До бюджету надійшло понад 5,6 млрд гривень. Це на 219 млн грн більше ніж надходження у 2024 року.
Найбільші надходження екологічного податку:
Дніпропетровська область – 1,1 млрд грн;
м. Київ – 1 млрд грн;
Івано-Франківська область – 640 млн грн;
Запорізька область – 392 млн гривень.
Зростання надходжень від екологічного податку дає державі додаткові ресурси для фінансування програм з охорони довкілля, зменшення промислового забруднення та відновлення екосистем.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що ДПС України на головній сторінці вебпорталу за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/974385.html повідомила.
Сьогодні кожен працюючий генератор – це не просто обладнання, а запорука стійкості бізнесу та внесок у спільну витривалість країни.
Нагадуємо платникам про кілька правил зберігання пального для таких пристроїв. Вони допоможуть працювати в умовах відключень спокійно і без наслідків.
Без жодних дозволів
Держава максимально спростила вимоги на період воєнного стану.
Можна зберігати до 2 000 літрів пального для заправлення електрогенератора на кожному об’єкті.
Ліцензія, дозвільні документи чи інші адмінпослуги не потрібні.
Якщо пального більше ніж 2 000 літрів
Потрібно подати декларацію про зберігання пального.
Декларація:
- подається безоплатно;
- складається у довільній формі;
- може бути подана в паперовому або електронному вигляді;
- подається до територіального органу податкової служби.
Право на зберігання пального виникає з моменту подання декларації без очікування додаткових рішень
Що обов'язково зазначити в декларації:
1. Дані про суб’єкта: назва компанії (або ПІБ підприємця), код ЄДРПОУ (або РНОКПП), місцезнаходження.
2. Технічні дані: загальна місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання.
3. Адреса: фактичне місцезнаходження цих ємностей.
Чому важливо не ігнорувати ці правила
ДПС цінує сумлінність бізнесу. Протягом 2025 року та на початку 2026 року податківцями не встановлено жодного факту порушень цих вимог, а фінансові санкції не застосовувалися. Це свідчить про високу правову культуру бізнесу.
Перевірте свої обсяги зберігання вже сьогодні. Якщо вони перевищують 2 000 літрів – просто подайте декларацію. Це швидко і безкоштовно.
ДПС щиро вдячна кожному бізнесу, який продовжує працювати в надскладних умовах.
Сьогодні виклики однакові для всіх – війна, постійні обстріли, відсутність світла та тепла. І ми працюємо спільно з бізнесом, щоб максимально прибрати зайві бар’єри для ефективної роботи.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує.
Пунктом 52.4 ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) передбачено, що індивідуальні податкові консультації (ІПК), зокрема, в усній формі, надаються контролюючим органом, визначеним п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, а також державними податковими інспекціями.
Згідно з п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених п.п. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПКУ), законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно до п. 19 прим. 3.1 ст. 19 прим. 3 ПКУ державні податкові інспекції:
- здійснюють сервісне обслуговування платників податків;
- здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об’єктів оподаткування та об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням;
- формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб – платників податків, Єдиний банк даних про платників податків – юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ;
- виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.
Згідно з п.п. 14.1.226 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ сервісне обслуговування платників – надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов’язаних з реалізацією прав та обов’язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.
Примірне положення центру обслуговування платників (далі – Положення) та Примірний регламент центру обслуговування платників (далі – Регламент) затверджені наказом Державної податкової служби України від 13.11.2025 № 1083 «Про затвердження документів, які регламентують діяльність ЦОП».
Згідно з абзацом другим розд. I Положення центр обслуговування платників (далі – ЦОП) створюється безпосередньо при головних управліннях ДПС в областях та м. Києві (далі – ГУ ДПС), державних податкових інспекціях (далі – ДПІ), які є їхніми структурними підрозділами, та структурних підрозділах ДПІ/відокремлених точках доступу (із зазначенням місця дислокації) із метою забезпечення зручних та доступних умов для отримання послуг і сервісів громадянами, самозайнятими та юридичними особами, поліпшення іміджу органів ДПС, підвищення ефективності та оптимізації умов роботи.
Абзацом п’ятим розд. I Положення визначено, що ЦОП – постійно діючий робочий орган ГУ ДПС, в якому надаються послуги посадовими особами ГУ ДПС, відповідальними згідно з функціональними обов’язками за надання адміністративних послуг, консультацій, прийняття звітності, кореспонденції щодо отримання адміністративних послуг, інших документів (звернень громадян, запитів на отримання публічної інформації, тощо), та надання електронних довірчих послуг.
Відповідно до п. 8 підрозд. 2.4 розд. II Положення передбачено, що у ЦОП здійснюється надання консультації з питань:
- електронних сервісів;
- податкового законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС (із використанням Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (далі – ЗІР)).
Згідно з абзацами першим – третім розд. 8 Регламенту визначено, що відповідно до положень ст. 52 ПКУ за зверненням платників у ЦОП надаються індивідуальні податкові консультації в усній формі з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Консультування здійснюється працівниками ДПІ із використанням інформації, наявної у ЗІР.
За необхідності для надання усних консультацій залучаються працівники інших структурних підрозділів ГУ ДПС відповідно до функціональних обов’язків.
В умовах дії правового режиму воєнного стану ДПС України впроваджено принцип екстериторіальності під час надання сервісних послуг, тобто платники податків мають можливість отримати послуги та сервіси незалежно від місця обліку таких платників.
Отже, платник податків може отримати індивідуальну податкову консультацію в усній формі з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, звернувшись до ЦОП незалежно від місця обліку.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу.
Згідно з п. 49 частини першої ст. 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 3817) місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки – місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання.
Суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального (частина друга ст. 28 Закону № 3817).
Відповідно до частини першої ст. 42 Закону № 3817 ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається, за умови реєстрації або взяття на облік суб’єкта господарювання у податкових органах та повідомлення таким суб’єктом господарювання про об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності, відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України.
Згідно з п.п. 8.1 та 8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (із змінами та доповненнями), платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування шляхом подання повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. № 20-ОПП (далі – Повідомлення № 20-ОПП) протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення заяв щодо ліцензій на право зберігання пального, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2025 року № 374, у разі подання заяви щодо ліцензії на право зберігання пального в такій заяві зокрема, у пункті 7 «Адреса місця провадження господарської діяльності заявника/ліцензіата» у графах 1-13 зазначається адреса місць зберігання пального в стаціонарних резервуарах, ідентифікатор об’єкта оподаткування та кадастровий номер – для ліцензій на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
Адреса/адреси, передбачена/передбачені пунктом 7 заяви на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, зазначається/зазначаються у форматі: область, район, населений пункт (крім м. Києва та м. Севастополя), вулиця, номер будинку, корпусу, офісу/квартири.
Отже, при поданні заяви щодо ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки для нестаціонарних ємностей понад 250 літрів у графах 1-13 пункту 7 такої заяви зазначається адреса місцезнаходження такої нестаціонарної ємності, що повинна відповідати адресі, зазначеній у Заяві № 20-ОПП при повідомленні про таку нестаціонарну ємність як про об’єкт оподаткування, через який провадиться ліцензійна діяльність.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Згідно з п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок на доходи фізичних осіб (ПДФО, податок), за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених ПКУ, – за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).
Відповідно до п.п. «а» п.п. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 ПКУ фізична особа, відповідальна згідно з вимогами розд. IV ПКУ за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, зокрема, у разі коли така фізична особа є податковим агентом, – за місцем реєстрації у контролюючих органах, а у випадках, передбачених ПКУ, – за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).
Згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) до контролюючого органу за основним місцем обліку:
для податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, – у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу);
для інших податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, – у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця.
Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.
Пунктом 10.13 розд. X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (зі змінами та доповненнями) (далі – Порядок № 1588), визначено, що платник податків, який згідно з п. 10.2 розд. Х Порядку № 1588 має сплачувати за попереднім місцезнаходженням податки і збори, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцеві податки і збори, після взяття на облік в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) обліковується до кінця бюджетного періоду (календарного року) в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) із відповідною ознакою.
Відповідно до п. 10.2 розд. X Порядку № 1588, у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством загальнодержавних податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків і зборів здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.
Якщо внаслідок зміни місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи – підприємця змінюється територія територіальної громади, такий платник податків обліковується:
із визначенням кодів територій територіальної громади згідно з КАТОТТГ за попереднім та новим місцезнаходженням платника податків;
до закінчення бюджетного періоду з ознакою щодо сплати за попереднім місцезнаходженням податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків і зборів.
Така ознака не встановлюється стосовно:
юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій;
платників податків, включених до реєстру платників податків – нерезидентів;
фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність;
відокремлених підрозділів юридичних осіб (резидентів та нерезидентів).
Підпунктом 1 п. 1 наказу Міністерства юстиції України від 09.06.2023 № 2179/5 «Про проведення державної реєстрації в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць», зокрема, що незалежно від місцезнаходження юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, нерухомого майна, об’єктів незавершеного будівництва, майбутніх об’єктів нерухомості проводяться такі реєстраційні дії у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб – підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави: державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, місцезнаходженням яких є Автономна Республіка Крим, Донецька, Чернігівська, Сумська, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Харківська, Херсонська області, місто Севастополь; державна реєстрація юридичних осіб – релігійних організацій; державна реєстрація юридичних осіб, які належать до сфери управління центрального чи місцевого органу виконавчої влади або частка держави в статутному капіталі якої становить 100 відс., що проводиться за заявою уповноваженого органу управління відповідними об’єктами державної власності/корпоративними правами;
Дані про взяття на облік платника податків передаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань у день взяття на облік у контролюючому органі за новим місцезнаходженням/місцем проживання із зазначенням: дати та номера запису про взяття на облік, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків взято на облік (п. 10.11 розд. Х Порядку № 1588).
ПКУ не містить винятків щодо зміни місцезнаходження (місця проживання) платників податків з тимчасово окупованих російською федерацією територій на іншу територію України. У випадках зміни місцезнаходження (місця проживання) платників податків з тимчасово окупованої російською федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та тимчасово окупованої з 07 квітня 2014 року території України, що входить до складу Донецької та Луганської областей застосовуються загальні процедури зміни контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, території територіальної громади або державної податкової інспекції яка є структурним підрозділом контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (ДПІ обслуговування) відповідно до розд. Х Порядку № 1588.
Враховуючи викладене, у разі зміни місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, суб’єкт господарювання (у тому числі фізична особа – підприємець) до закінчення поточного бюджетного року сплачує податок на доходи фізичних осіб за попереднім місцезнаходженням.
При цьому, звітність – Розрахунок подається за основним місцем обліку, тобто до контролюючого органу за новим місцезнаходженням.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено: об’єктом оподаткування є операції платників податку на додану вартість (податок, ПДВ) з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
Статтею 759 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно із ст. 762 ЦКУ за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 797 ЦКУ визначено, що плата за користування плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Отже, у вартості орендної плати за рухоме/нерухоме майно орендар має здійснювати економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов’язаних з послугами з надання майна в оренду, у тому числі й таких складових, як земельний податок та податок на нерухоме майно.
Разом з цим, відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПКУ джерелами, зокрема, самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених ст. 87 ПКУ, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Пунктом 188.1 ст. 188 ПКУ визначено, зокрема, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю – бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Отже у випадку, якщо орендодавцем (крім бюджетної установи) отримуються кошти від орендаря як відшкодування (компенсація) земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, такі кошти є складовою частиною орендної плати та включаються орендодавцем до бази оподаткування та оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку, у тому числі за умови, якщо між орендодавцем та орендарем укладено окремі договори про надання орендарем компенсації таких витрат.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Правила оподаткування електронних послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, у разі постачання таких послуг фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, яку не зареєстровано як платника податку на додану вартість (ПДВ, податок) (далі – фізична особа), особою-нерезидентом, яка визначена п.п. «д» п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) і яку зареєстровано як платника податку відповідно до п. 208 прим. 1.2 ст. 208 прим. 1 встановлені ст. 208 прим. 1 ПКУ.
Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПКУ для цілей оподаткування платником ПДВ є, зокрема, особа, визначена у п.п. «д» п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, а саме: особа-нерезидент, яка не має постійного представництва та постачає на митній території України фізичним особам, у тому числі фізичним особам – підприємцям, не зареєстрованим платниками ПДВ, електронні послуги, у тому числі шляхом надання доступу до електронних послуг через електронний інтерфейс, надання технічних, організаційних, інформаційних та інших можливостей, які здійснюються з використанням інформаційних технологій і систем, для встановлення контактів та укладення угод між продавцями і покупцями та/або постачає такі електронні послуги за посередницькими договорами від власного імені, але за дорученням надавача електронних послуг.
Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених ст. 208 прим. 1 ПКУ (п. 180.2 ст. 180 ПКУ).
Відповідно до п. 208 прим. 1.2 ст. 208 прим. 1 ПКУ реєстрація як платника податку особи-нерезидента, який постачає електронні послуги фізичним особам, у тому числі фізичним особам – підприємцям, не зареєстрованим платниками ПДВ, місце постачання яких розташовано на митній території України, здійснюється на підставі заяви про реєстрацію як платника податку такої особи-нерезидента.
Обов’язок щодо реєстрації платником ПДВ виникає у особи-нерезидента, якщо за результатами попереднього календарного року загальна сума від здійснення нею операцій з постачання фізичним особам електронних послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, сукупно перевищує суму, еквівалентну 1 000 000 гривень, яка обчислюється за офіційним курсом валюти України до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на 0 годин 1 січня відповідного року.
Враховуючи вищевикладене, фізична особа – громадянин, яка не зареєстрована як ФОП, при отриманні електронних послуг від особи-нерезидента, яка не зареєстрована платником ПДВ на митній території України, не є особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області щодо якою датою визнається дохід юридичної особи від операцій з продажу товарів нерезидентам через онлайн-платформи, якщо вивезення товарів за межі митної території України здійснюються через операторів поштового зв’язку у формі міжнародних поштових та/або експрес-відправлень з митною вартістю до 1 000 євро і декларування таких товарів здійснюється оператором поштового зв’язку/експрес-перевізником шляхом подання додаткового реєстру відправлень, повідомляє таке.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулює Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VІІІ «Про електронну комерцію» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 675).
Відповідно до частини другої ст. 13 Закону № 675 способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.
Частиною третьою ст. 13 Закону № 675 визначено, що продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПКУ).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами) (далі – Закон № 996).
Згідно з частиною першою ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
Положеннями ПКУ не передбачено особливостей визначення доходу від операцій з продажу товарів нерезидентам на онлайн-платформах.
Такі доходи відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі належним чином оформлених первинних документів.
Водночас необхідно враховувати, якщо операції з реалізації товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів підпадають під визначення контрольованих, платник податку самостійно коригує ціни в таких операціях згідно з вимогами п.п. 39.5.4 п 39.5 ст. 39 ПКУ та визначає різницю відповідно до положень п.п. 140.5.1 п. 140.5 ст. 140 ПКУ. Крім того, у разі, коли операції з такими нерезидентами не є контрольованими, застосовуються вимоги п.п. 140.5.5 прим. 1 п. 140.5 ст. 140 ПКУ.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).
Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
Отже, з питання формування доходів у бухгалтерському обліку за операціями з продажу товарів нерезидентам через онлайн-платформи доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Коментарі: 0
| Залишити коментар