03:13
Управління комплаєнс-ризиками охоплює основні обов’язки платника податків
15.04.2026 10:05
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що один з ключових напрямів реформування ДПС – реалізація експериментального проєкту щодо функціонування системи управління податковими ризиками (комплаєнс-ризиками).
Метою реалізації цього експериментального проєкту є впровадження в організацію та діяльність ДПС міжнародних підходів до управління, які ґрунтуються на управлінні податковими ризиками, щодо підвищення рівня дотримання платниками податків своїх податкових обов’язків.
Цей проєкт – складова реалізації Національної стратегії доходів до 2030 року, який відбувається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2024 року № 854.
Згідно з Податковим кодексом України (далі – ПКУ), комплаєнс – це система заходів та процедур, що здійснюються податковими органами з метою підвищення рівня добровільного виконання податкових та інших обовʼязків платниками податків, відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, та зменшення ймовірності настання податкового ризику (комплаєнс-ризику).
Управління комплаєнс-ризиками охоплює базові/основні обов’язки платника податків, визначені ПКУ:
- реєстрації платником податку;
- подання звітності;
- повне декларування;
- своєчасна сплата належних бюджету платежів.
Завдання – здійснити аналіз, визначити найбільші ризики, зʼясувати їх причину та спрямувати роботу ДПС для досягнення максимального ефекту в умовах обмежених трудових ресурсів, забезпечити однаковий, справедливий і неупереджений підхід до всіх платників.
Реалізація експериментального проєкту забезпечить систематизацію та впорядкування діяльності податкових органів з управління комплаєнс-ризиками.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Чи необхідно платникам податків щорічно подавати заяву про застосування ПСП?
15.04.2026 10:04
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до п.п. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).
Згідно із п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПКУ платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі – Заява про застосування пільги).
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.
Враховуючи вищевикладене, нормами ПКУ не передбачено щорічне подання Заяви про застосування пільги.
При цьому, якщо у платника податків виникає право на застосування податкової соціальної пільги з інших підстав ніж тих, які були зазначені у попередній заяві, то такий платник повинен надати нову заяву з відповідними підтверджуючими документами.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Умови, за яких ФОП може бути платником орендної плати за землю
15.04.2026 10:04
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України (далі – ЗКУ), Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (зі змінами та доповненнями), іншими законами та нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду регламентовано ст. 124 ЗКУ, якою передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗКУ.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ).
Справляння плати за землю регламентується Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Орендна плата для цілей розд. XII «Податок на майно» ПКУ – обов’язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) (п. 288.4 ст. 288 ПКУ).
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст.ст. 285 – 287 ПКУ (п. 288.7 ст. 288 ПКУ).
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій (п. 286.2 ст. 286 ПКУ).
Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (абзац перший п. 286.5 ст. 286 ПКУ).
Отже, якщо договір оренди за землю державної або комунальної власності укладено на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з фізичної особою – підприємцем, то ФОП є платником орендної плати за землю з моменту державної реєстрації договору оренди.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Суб’єктом господарювання укладено з іншими суб’єктами господарювання договір про спільну діяльність: реєстрація РРО/ПРРО
15.04.2026 10:03
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Реєстрація реєстратора розрахункових операцій (РРО)/програмного РРО для суб’єкта господарювання, який уклав з іншими суб’єктами господарювання договір про спільну діяльність здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб’єкта господарювання, який є платником податку на прибуток.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Особливості оподаткування страхової діяльності юридичних осіб – резидентів
15.04.2026 10:03
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Відповідно до п. 136.2 ст. 136 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) під час провадження страхової діяльності юридичних осіб – резидентів одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у п. 136.1 ст. 136 ПКУ, ставки податку на дохід встановлюються у таких розмірах:
3 відс. за договорами страхування від об’єкта оподаткування, що визначається у п.п. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 ПКУ (п.п. 136.2.1 п. 136.2 ст. 136 ПКУ);
0 відс. за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії, та визначених підпунктами 14.1.52, 14.1.52 прим. 1, 14.1.52 прим. 2 і 14.1.116 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (п.п. 136.2.2 п. 136.2 ст. 136 ПКУ).
Згідно з п. 137.2 ст. 137 ПКУ податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому п. 141.1 ст. 141 ПКУ.
Зокрема, п.п. 141.1.1 п. 141.1 ст. 141 ПКУ встановлено, що страховики сплачують податок на прибуток за ставкою, визначеною відповідно до п. 136.1 ст. 136 ПКУ, та податок на дохід за ставкою, визначеною відповідно до підпунктів 136.2.1 та 136.2.2 п. 136.2 ст. 136 ПКУ.
Нарахований страховиком податок на дохід за ставкою, визначеною в п.п. 136.2.1 п. 136.2 ст. 136 ПКУ, є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика.
Підпунктом 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 ПКУ визначено, що об’єкт оподаткування страховика, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до підпунктів 136.2.1 та 136.2.2 п. 136.2 ст. 136 ПКУ, розраховується як сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу об’єкта оподаткування страховика тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.
Страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами перестрахування до об’єкта оподаткування, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до підпунктів 136.2.1 і 136.2.2 п. 136.2 ст. 136 ПКУ, не включаються.
Відповідно до п.п. 141.1.3 п. 141.1 ст. 141 ПКУ фінансовий результат до оподаткування страховика збільшується:
на позитивну різницю між приростом (убутком) сформованих у відповідному звітному періоді відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності страховими резервами, крім тих, що не впливають на формування фінансового результату до оподаткування страховика (за вирахуванням прав вимоги до перестраховиків у страхових резервах), та приростом (убутком) відповідних резервів, розрахованих за методикою, визначеною Національним банком України (за вирахуванням прав вимоги до перестраховиків у страхових резервах);
на позитивну різницю між сумою будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам за надані послуги щодо укладання (пролонгації) договорів страхування та сумою нормативу витрат на виплати страховим посередникам, розрахованих за методикою, визначеною уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Фінансовий результат до оподаткування страховика зменшується:
на від’ємну різницю між приростом (убутком) сформованих у відповідному звітному періоді відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності страховими резервами, крім тих, що не впливають на формування фінансового результату до оподаткування страховика (за вирахуванням прав вимоги до перестраховиків у страхових резервах), та приростом (убутком) відповідних резервів, розрахованих за методикою, визначеною Національним банком України (за вирахуванням прав вимоги до перестраховиків у страхових резервах) (п.п. 141.1.4 п. 141.1 ст. 141 ПКУ).
Відповідно до п.п. 141.1.5 п. 141.1 ст. 141 ПКУ коригування фінансового результату до оподаткування у зв’язку із створенням та використанням страховиками інших резервів (забезпечень), ніж зазначені у п. 141.1 ст. 141 ПКУ, здійснюється у порядку, встановленому п. 139.1 ст. 139 ПКУ.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені, які виникли за рахунок декількох платі
15.04.2026 10:02
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що подання документів засобами електронного зв’язку в електронній формі здійснюється платниками відповідно до норм Податкового кодексу України та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (зі змінами).
Порядок функціонування інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет» (далі – Електронний кабінет) визначається наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637 «Про затвердження Порядку функціонування Електронного кабінету» (зі змінами).
Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через вебпортал ДПС. Доступ до приватної частини Електронного кабінету здійснюється після електронної ідентифікації користувача за допомогою кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua (MobileID та BankID), за допомогою «хмарного» кваліфікованого електронного підпису (у тому числі Дія.Підпис).
У приватній частині Електронного кабінету платник в режимі «Введення звітності», обравши параметри фільтра: «рік», «період», «тип форми» (наприклад, «J(F)13 Запити»), створює Заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пенi (далі – Заява). Зі списку електронних форм обирається потрібна форма Заяви (J1302002 – для юридичних осіб або F1302002 – для фізичних осіб). У запропонованій формі необхідно заповнити відповідні поля електронного документа, підписати та надіслати Заяву до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми.
У Заяві кількість рядків щодо дати сплати до бюджету повинна відповідати кількості платіжних документів, відповідно до яких була здійснена помилково або надміру сплачена сума грошових зобов’язань або пені. Слід зазначити, що кількість рядків щодо дати сплати до бюджету за потреби може бути зменшено / збільшено шляхом видалення / додавання рядка, яке здійснюється натисканням правої кнопки миші при наведенні курсору на цей рядок, в результаті чого з’явиться панель інструментів редагування рядків, яка дозволяє рядки в таблиці видаляти або додавати.
До Заяви платник може подати копію одного або декількох платіжних документів. Для цього у вкладці «Додатки» обирається опція «Додати» та додається документ формату (F/J 1360102), в якому необхідно заповнити обов’язкові поля форми. При цьому на кожну копію платіжного документа створюється окремий документ формату (F/J 1360102).
Разом з цим, платник для підтвердження наявності надміру сплачених сум грошових коштів може скористатися сервісом Електронного кабінету та направити запит щодо отримання витягу з інформаційно-комунікаційної системи ДПС про стан розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, за ідентифікатором форми J/F13002.
Порядок документального підтвердження стану розрахунків платника за податками, зборами, платежами та єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2025 № 416 (зі змінами).
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Чи подається фізичною особою – контролюючою особою додаток КІК до податкової декларації про майновий стан і доходи, якщо КІК у з
15.04.2026 10:01
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до п.п. 39 прим. 2.5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) контролюючі особи – фізичні особи зобов’язані подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт) до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Пунктом 39 прим. 2.2 ст. 39 прим. 2 ПКУ визначено особливості оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії. Так, об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи є частина скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така фізична особа на останній день відповідного звітного періоду, щодо якого розраховується скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, що обчислюється відповідно до правил, визначених ст. 39 прим. 2 ПКУ. Зазначена частина прибутку контрольованої іноземної компанії включається до складу загального річного оподатковуваного доходу контролюючої особи в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ.
Для цілей ст. 39 прим. 2 ПКУ скоригованим прибутком контрольованої іноземної компанії визнається прибуток контрольованої іноземної компанії до оподаткування відповідно до даних її неконсолідованої фінансової звітності, складеної за звітний календарний рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – за періоди, що закінчуються у відповідному календарному році) відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що застосовуються контрольованою іноземною компанією, та строків для підготовки такої звітності у відповідній іноземній юрисдикції (п.п. 39 прим. 2.3.1 п. 39 прим. 2.3 ст. 39 прим. 2 ПКУ).
Згідно з п.п. 39 прим. 2.3.3 п. 39 прим. 2.3 ст. 39 прим. 2 ПКУ скоригований прибуток кожної контрольованої іноземної компанії визначається окремо. У разі якщо скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії звітного року має від’ємне значення, такий збиток не зменшує прибуток до оподаткування інших контрольованих іноземних компаній звітного року, однак може бути врахований у зменшення прибутку до оподаткування цієї самої контрольованої іноземної компанії у майбутніх звітних роках.
Підпунктом 170.13.1 п. 170.13 ст. 170 ПКУ передбачено, що платник податку – резидент, що визнається контролюючою особою щодо контрольованої іноземної компанії, зобов’язаний визначити частину прибутку КІК відповідно до положень ст. 39 прим. 2 ПКУ та включити її до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (зі змінами), згідно з п. 2 розд. ІІ якої додатки є складовою Декларації і без Декларації не є дійсними. Додатки заповнюються та подаються винятково за наявності доходів (витрат, інших показників, які підлягають декларуванню), розрахунок яких міститься у цих додатках, крім додатка КІК, який подається фізичною особою – резидентом України – контролюючою особою іноземної компанії, у розумінні ст. 39 прим. 2 розд. I ПКУ, незалежно від наявності чи відсутності об’єктів оподаткування.
Пунктом 9 розд. ІV Інструкції передбачено, що додаток КІК «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, визначених з частини прибутку контрольованої іноземної компанії» заповнюється окремо щодо кожної контрольованої іноземної компанії.
Враховуючи викладене, фізична особа – резидент України – контролююча особа зобов’язана подавати додаток КІК до Декларації незалежно від наявності чи відсутності об’єктів оподаткування. У разі отримання контрольованою іноземною компанією у звітному році від’ємного значення скоригованого прибутку (збиток), додаток КІК заповнюється в частині загальних даних про контрольовану іноземну компанію, водночас у рядках розд. I «Показники» та розд. II «Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору» проставляються нулі.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Щодо отримання платником Рішення про погодження (відмову у погодженні) заяви про перехід юридичної особи на оподаткування як рез
15.04.2026 10:01
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Відповідно до п.п. 141.10 п. 141.10 ст. 140 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для переходу на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах або відмови від такого оподаткування юридична особа подає до контролюючого органу за своєю податковою адресою відповідну заяву.
Форма заяви, порядок її подання та розгляду контролюючим органом встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок подання та розгляду Заяви про перехід юридичної особи на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на прибуток підприємств на особливих умовах або відмову від такого оподаткування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2022 № 99 (далі – Порядок № 99).
Згідно з п. 1 розд. ІІІ Порядку № 99 розгляд Заяви про перехід юридичної особи на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах або відмову від такого оподаткування (далі – Заява) здійснюється контролюючим органом після надходження такої Заяви засобами електронного зв’язку в електронній формі.
Контролюючий орган протягом 15 робочих днів з дня надходження Заяви надсилає платнику податку Рішення про погодження (відмову у погодженні) Заяви за формою, наведеною у додатку до Порядку № 99 (п. 2 розд. ІІІ Порядку № 99).
Рішення про погодження (відмову у погодженні) Заяви надсилається юридичній особі у порядку, визначеному ст. 42 розд. II ПКУ (п. 3 розд. ІІІ Порядку № 99).
Рішення про погодження (відмову у погодженні) Заяви платник податку може отримати в один із таких способів:
в електронній формі – у разі подання Заяви через Електронний кабінет (вкладка «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету);
у паперовій формі – у разі звернення платника до контролюючого органу за своєю податковою адресою.
Інформація щодо реєстрації резидента Дія Сіті – платником податку на особливих умовах в меню «Облікові дані платника» приватної частини Електронного кабінету не відображається.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
До уваги платників ПДВ!
15.04.2026 10:00
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари / послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів / послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів / послуг.
Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПКУ у разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать, зокрема, про заниження його податкових зобов’язань, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань.
Пунктом 58.1 ст. 58 ПКУ передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 ПКУ (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розд. V ПКУ;
заниження або завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;
завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розд. IV ПКУ;
наявності помилок при визначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених ПКУ.
Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПКУ вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання на підставах, визначених, зокрема, п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПКУ тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відс. суми визначеного податкового зобов’язання.
Діяння, передбачені п. 123.1 ст. 123 ПКУ (крім діянь, передбачених п. 123.2 прим. 1) ст. 123 ПКУ, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. від суми визначеного податкового зобов’язання (п. 123.2. ст. 123 ПКУ).
Діяння, передбачені п. 123.2 ст. 123, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. суми визначеного податкового зобов’язання (п. 123.3. ст. 123 ПКУ).
Отже, покупець не має права на включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН незалежно від факту включення продавцем суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань.
Водночас, відсутність факту відображення продавцем суми ПДВ, вказаної в зареєстрованій в ЄРПН податковій накладній, у складі податкових зобов’язань, не є підставою для вилучення контролюючим органом такої суми зі складу податкового кредиту покупця.
При цьому, виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів / послуг.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Які додатки необхідно подавати суб’єкту господарювання при уточненні декларації з акцизного податку?
15.04.2026 10:00
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що форма декларації з акцизного податку (далі – Декларація), Порядок її заповнення та подання (далі – Порядок № 14) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1 розд. ІІ Порядку № 14 Декларація складається платником у порядку, встановленому ст. 48 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Додатки до Декларації є її невід’ємною частиною.
Пунктом 16 розд. ІІІ Порядку № 14, зокрема, встановлено, що платник, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт недоплати – заниження податкового зобов’язання минулих звітних (податкових) періодів, зобов’язаний подати:
або уточнюючу Декларацію разом із розрахунком суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (додаток 7), і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків такої суми до подання уточнюючої Декларації;
або розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (додаток 7), у складі звітної (звітної нової) Декларації за звітний (податковий) період, що настає за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, і сплатити суму податкового зобов’язання за звітний (податковий) період, суму недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків суми такої недоплати до подання звітної (звітної нової) Декларації.
Водночас, згідно з п.п. 69.38 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.
Додаток 7 до Декларації містить шість розділів (А, Б, В, Г, Д, Е), що розділені на графи, до яких заносяться дані про суму податку з відповідних рядків розділів А, Б, В, Г, Д, Е Декларації з нарахованими сумами податку окремо.
Розділи Декларації заповнюються на підставі відповідних додатків до неї.
Отже, при поданні уточнюючої Декларації подаються додатки, які підлягають уточненню та Додаток 7 до Декларації.
При цьому, у період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України при поданні Додатку 7 до Декларації не підлягають заповненню графи 5, 6 та 7 щодо нарахування штрафних санкцій та пені відповідно.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.
Про проект :: Реклама на сайті
