Блог

Федоренко

Підстави для відмови контролюючим органом у взятті на облік рахунку/електронного гаманця платника податків

17.12.2025 12:23

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до п. 1 розд. ІІІ Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків/електронних гаманців платників податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей до контролюючих органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 № 721 (із змінами та доповненнями) (далі – Порядок № 721), підставами для відмови у взятті контролюючим органом рахунка/електронного гаманця на облік є:
1) відсутність платника податків на обліку в контролюючому органі;
2) наявність інформації про зняття з обліку в контролюючому органі чи запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) про державну реєстрацію припинення юридичної особи, іншої організації або припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця;
3) наявність у Єдиному банку даних про платників податків – юридичних осіб чи в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про відкриття такого рахунку/електронного гаманця іншому платнику податків або зазначеному платнику податків, але з іншою датою операції (крім рахунків у цінних паперах, рахунків учасників товариства в обліковій системі часток товариств, рахунків ескроу часток товариства, про які надано відомості у повідомленні про відкриття рахунку з типом операції «8» або з категорією рахунків 12, 22, 24);
4) наявність у Єдиному банку даних про платників податків – юридичних осіб чи в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про взяття на облік такого рахунку/електронного гаманця.
Надходження до банку, іншої фінансової установи, небанківського надавача платіжних послуг/емітента електронних грошей повідомлення-відповіді з такою причиною відмови свідчить про те, що рахунок/електронний гаманець уже взято на облік контролюючим органом. У такому разі повідомлення-відповідь буде містити дату взяття рахунку/електронного гаманця на облік у контролюючому органі.
Отримання банком, іншої фінансовою установою, небанківським надавачем платіжних послуг/емітентом електронних грошей Повідомлення-відповіді з причиною відмови у зв’язку з наявністю в Єдиному банку даних про платників податків – юридичних осіб чи в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про взяття на облік такого рахунку/електронного гаманця є підставою для початку видаткових операцій за цим рахунком/електронним гаманцем платника податків;
5) наявність у Єдиному банку даних про платників податків – юридичних осіб інформації про направлення до ЄДР відомостей про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів або про узгодження плану реорганізації юридичної особи (у разі наявності податкового боргу), які формуються для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи;
6) наявність судового рішення щодо заборони взяття рахунків /електронних гаманців на облік у контролюючих органах;
7) наявність у Єдиному банку даних про платників податків – юридичних осіб чи в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про закриття такого рахунку/електронного гаманця (крім рахунків/електронних гаманців, які відкриваються в органах Державної казначейської служби України, рахунків учасників товариства в обліковій системі часток товариств, рахунків ескроу часток товариства, про які надано відомості у повідомленні про відкриття рахунку з типом операції «8»);
8) відсутність у ЄДР платника податків – фізичної особи – підприємця або юридичної особи чи її відокремлених підрозділів, іншої організації, які відповідно до законодавства мають бути включені до ЄДР;
Перелік кодів причин відмови у взятті на облік рахунку/електронного гаманця платника податків наведено в додатку 7 до Порядку № 721 (п. 2 розд. ІІІ Порядку № 721).

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Який день вважається днем сплати єдиного внеску?

17.12.2025 12:22

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Відповідно до частини сьомої ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або на єдиний рахунок. Платники, зазначені в абзацах третьому (фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів)) та четвертому (особи, які провадять незалежну професійну діяльність) п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які не мають рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або не використовують єдиний рахунок, сплачують внесок шляхом внесення готівки через банки, небанківських надавачів платіжних послуг чи відділення зв’язку.
Згідно з частиною десятою ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки контролюючого органу або на єдиний рахунок – день списання банком, небанківським надавачем платіжних послу або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки;
2) у разі сплати єдиного внеску готівкою – день прийняття до виконання банком, небанківським надавачем платіжних послуг або іншим учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;
3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті – день надходження коштів на відповідні рахунки контролюючих органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Чи однакові основні реквізити розрахункового документа (фіскального касового чека) для чеків, створених РРО та ПРРО?

17.12.2025 12:21

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що пунктами 1 та 2 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 265), зокрема, встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
Форма та зміст розрахункових документів встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 13), що розроблене відповідно до ст. 8 Закону № 265.
Вимоги Положення № 13 поширюються на розрахункові документи, створені РРО/ПРРО, крім розрахункових проїзних та перевізних документів на залізничному (крім приміського) й авіаційному транспорті, квитків на міські та приміські автомобільні маршрути, міський електротранспорт, білетів державних лотерей, квитанцій на послуги поштового зв’язку.
Отже, основні реквізити розрахункового документа (фіскального касового чека), визначені Положенням № 13, однакові для чеків, створених РРО та ПРРО.
Про відмінності щодо реквізитів, які не повинен містити чек ПРРО, наприклад заводський номер РРО, чи про відмітку режиму роботи онлайн/офлайн, яку не повинен містити чек РРО, зазначено у п. 2 розд. ІІ Положення № 13 та у примітці до форми чеку (додаток 1 до Положення № 13).
Нагадуємо, що за допомогою цифрового сервісу ДПС України «TAX Control», віджет якого розміщено на вебпорталі ДПС у правому верхньому куті, можна оперативно повідомити про: невидачу фіскального чека; торгівлю без ліцензії чи з порушенням реалізації підакцизної продукції; відмову прийняти платіжну картку; роботу без державної реєстрації; неоформлених працівників.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Які податкові обов’язки платника податків, який прийняв рішення про реорганізацію?

17.12.2025 12:20

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що відповідно до підпункту 16.1.10 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючим органам за своїм місцем обліку про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).
Державна реєстрація юридичних осіб та інші реєстраційні дії здійснюються відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 755) на підставі документів, зокрема, поданих заявником.
Відповідно до частини шостої статті 4 Закону № 755 у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.
Облік платників податків в контролюючих органах є похідною процедурою від державної реєстрації та здійснюється відповідно до норм статей 63 – 70 Кодексу.
Відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр), контролюючі органи отримують у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами ДПС.
Відповідно до пункту 63.6 статті 63 Кодексу податковим номером юридичної особи є ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (ЄДРПОУ).
Отже, першоджерелом даних стосовно відомостей про юридичних осіб є Єдиний державний реєстр.
У разі прийняття рішення щодо реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, платнику податків необхідно звернутись до Єдиного державного реєстру для проведення відповідних реєстраційних дій. Відомості про прийняття юридичною особою такого рішення будуть отримані ДПС у порядку інформаційної взаємодії. Додатково подавати до контролюючих органів повідомлення про таке рішення не потрібно.
По суті, перетворення юридичної особи є виключно зміною організаційно правової форми і не передбачає зміни коду ЄДРПОУ юридичної особи (податкового номеру), а також процедур зняття з обліку в контролюючих органах як платника податків юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та взяття на облік новоутвореної юридичної особи.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

До уваги платників акцизного податку!

17.12.2025 12:19

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до п. 53 частини першої ст. 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 3817) надання ліцензії – надання суб’єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених Законом № 3817 випадках – також шляхом набуття такого права автоматично.
Пунктом 65 частини першої ст. 1 Закону № 3817 встановлено, що орган ліцензування:
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – у частині здійснення ліцензування виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, а також у частині здійснення в автоматичному режимі ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;
територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – у частині здійснення ліцензування оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, сидром та перрі (без додавання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального;
Згідно з п. 6 частини тринадцятої ст. 34 Закону № 3817 рішення про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, обов’язково має містити, зокрема, строки і порядок оскарження прийнятого рішення (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, що є суб’єктом розгляду скарги, вид суду, до якого особа може подати позов).
Рішення про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) або в судовому порядку, а рішення про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – в судовому порядку (частина шістнадцята ст. 34 Закону № 3817).
Рішення про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, обов’язково має містити, строки і порядок оскарження прийнятого рішення (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, що є суб’єктом розгляду скарги, вид суду, до якого особа може подати позов) (п. 6 частини тринадцятої ст. 35 Закону № 3817).
Рішення про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому ПКУ або в судовому порядку, а рішення про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – в судовому порядку (частина шістнадцята ст. 35 Закону № 3817).
Рішення про відмову у внесенні відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання, про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, про виключення відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, обов’язково має містити, строки і порядок оскарження прийнятого рішення (у тому числі вид суду, до якого особа може подати позов) (п. 5 частина шістнадцята ст. 38 Закону № 3817).
Рішення про відмову у внесенні відомостей про обладнання для підготовки або обробки тютюну, тютюнової сировини, промислового виробництва тютюнових виробів до Єдиного реєстру обладнання, про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, про виключення відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі обладнання, може бути оскаржено в судовому порядку (абзац перший частини двадцятої ст. 38 Закону № 3817).
Рішення про відмову у внесенні місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання обов’язково має містити, строки і порядок оскарження прийнятого рішення (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, що є суб’єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов) (п. 6 частини шістнадцятої ст. 39 Закону № 3817).
Рішення про відмову у внесенні місць зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання, про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання, про виключення місць зберігання з Єдиного реєстру місць зберігання може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому ПКУ або в судовому порядку (абзац перший частини двадцятої ст. 39 Закону № 3817).
Рішення про відмову у включенні суб’єкта господарювання до Електронного реєстру суб’єктів господарювання, які використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини (далі – Електронний реєстр), про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Електронному реєстрі, про виключення суб’єкта господарювання з Електронного реєстру обов’язково має містити такі відомості: строки і порядок оскарження прийнятого рішення (у тому числі вид суду, до якого суб’єкт господарювання може подати позов) (п. 6 частини шістнадцятої ст. 40 Закону № 3817).
Рішення про відмову у включенні суб’єкта господарювання до Електронного реєстру, про відмову у внесенні змін до відомостей, що містяться в Електронному реєстрі, про виключення суб’єкта господарювання з Електронного реєстру може бути оскаржено в судовому порядку (абзац перший частини двадцятої ст. 40 Закону № 3817).
У рішенні про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності обов’язково зазначаються такі відомості: строки і порядок оскарження прийнятого рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, який є суб’єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов) (п. 8 частини другої ст. 45 Закону № 3817).
Частиною четвертою ст. 45 Закону № 3817 встановлено, що рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому ПКУ, або в судовому порядку.
Рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в судовому порядку.
У рішенні про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначаються, строк і порядок оскарження рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (у тому числі найменування та місцезнаходження податкового органу, який є суб’єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов) (п. 8 частини третьої ст. 46 Закону № 3817).
Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому ПКУ або в судовому порядку, а рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, – в судовому порядку (частина сьома ст. 46 Закону № 3817).
За період оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, яке набрало чинності, плата за таку ліцензію не справляється і чергові платежі не вносяться (частина друга ст. 54 Закону № 3817).
Оскарження податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів в адміністративному порядку визначено ст. 56 ПКУ.
Згідно з абзацами першим – другим п. 56.3 ст. 56 ПКУ скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв’язку (за потреби – з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 ПКУ) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Подання скарги в електронній формі засобами електронного зв’язку здійснюється платниками податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. У скарзі платник податків має право заявити про своє бажання бути присутнім особисто або через свого представника при розгляді скарги, у тому числі в режимі відеоконференції, а контролюючий орган зобов’язаний повідомити такого платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду скарги не пізніше ніж за п’ять календарних днів до дати розгляду такої скарги. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом матеріалів скарги у режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет. Відсутність платника податків (його представника), повідомленого в передбаченому п. 56.3 ст. 56 ПКУ порядку про дату, час та місце/спосіб розгляду скарги (у тому числі у режимі відеоконференції), не є перешкодою для розгляду скарги (абзац четвертий п. 56.3 ст. 56 ПКУ).
Отже, рішення прийняті органами ліцензування, які є територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (головні управління ДПС в областях, місті Києві), платники податків можуть оскаржити в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (ДПС) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків рішення такого органу ліцензування, що оскаржується. Також такі рішення можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Рішення прийняті органом ліцензування, який є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (ДПС) оскаржуються в судовому порядку, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV (зі змінами та доповненнями).

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Які показники рентабельності використовуються для трансферного ціноутворення та який порядок їх розрахунку для методів ТЦО?

17.12.2025 12:17

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до п.п. 39.3.2.5 п.п. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій можуть бути використані фінансові показники, які забезпечують встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки», зокрема, але не виключно:
а) валова рентабельність, що визначається як відношення валового прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг), розрахованого без урахування акцизного податку, мита, податку на додану вартість, інших податків та зборів;
б) валова рентабельність собівартості, що визначається як відношення валового прибутку до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг);
в) чиста рентабельність, що визначається як відношення прибутку від операційної діяльності до чистого доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг), розрахованого без урахування акцизного податку, мита, податку на додану вартість, інших податків та зборів;
г) чиста рентабельність витрат, що визначається як відношення прибутку від операційної діяльності до суми собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) та операційних витрат (адміністративних витрат, витрат на збут та інших), пов’язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг);
ґ) рентабельність операційних витрат, що визначається як відношення валового прибутку до операційних витрат (адміністративних витрат, витрат на збут та інших), пов’язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг);
д) рентабельність активів, що визначається як відношення прибутку від операційної діяльності до поточної ринкової вартості необоротних та оборотних активів (крім поточних фінансових інвестицій і грошових коштів та їх еквівалентів), що прямо або опосередковано використовуються у контрольованій операції. У разі відсутності необхідної інформації про поточну ринкову вартість активів рентабельність активів може визначатися на основі даних бухгалтерської звітності;
е) рентабельність капіталу, що визначається як відношення прибутку від операційної діяльності до капіталу (сума необоротних та оборотних активів, крім поточних фінансових інвестицій і грошових коштів та їх еквівалентів, крім поточних зобов’язань).
Підпунктом 39.3.2.4 п.п. 39.3.2 п. 39.2 ст. 39 ПКУ визначено, що вибір показника рентабельності може здійснюватися з урахуванням, зокрема, але не виключно, таких факторів:
виду діяльності сторони контрольованої операції;
розподілу функцій, ризиків, активів сторін;
економічної обґрунтованості обраного показника;
незалежності показника від доходів та/або витрат, визнаних в операціях між пов’язаними сторонами, та/або в контрольованих операціях.
Показники рентабельності для цілей ст. 39 ПКУ визначаються на підставі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, відображених за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами відповідно до стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що використовуються в Україні, з відповідним коригуванням для забезпечення зіставності показників (п.п. 39.3.2.6 п.п. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 ПКУ).
Згідно з п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 ПКУ встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» здійснюється за одним із таких методів:
порівняльної неконтрольованої ціни (п.п. 39.3.1.1 п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 ПКУ);
ціни перепродажу (п.п. 39.3.1.2 п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 ПКУ);
«витрати плюс» (п.п. 39.3.1.3 п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 ПКУ);
чистого прибутку (п.п. 39.3.1.4 п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 ПКУ);
розподілення прибутку (п.п. 39.3.1.5 п.п. 39.3.1 п. 39.3 ст. 39 ПКУ).
Згідно з п.п. 39.3.4.1 п.п. 39.3.4 ст. 39 ПКУ метод ціни перепродажу полягає у порівнянні валової рентабельності від перепродажу товарів (робіт, послуг), придбаних у контрольованій операції, з валовою рентабельністю від перепродажу товарів (робіт, послуг), яка отримується у зіставних неконтрольованих операціях.
Метод «витрати плюс» полягає у порівнянні валової рентабельності собівартості продажу товарів (робіт, послуг) у контрольованій операції з аналогічним показником рентабельності у зіставних неконтрольованих операціях (п.п. 39.3.5.1 п.п. 39.3.5 п. 39.3 ст. 39 ПКУ).
Метод чистого прибутку полягає у порівнянні відповідного фінансового показника рентабельності у контрольованій операції (чистого прибутку на основі відповідної бази (витрати, продаж, активи) або показника рентабельності операційних витрат) з відповідним показником рентабельності у зіставній (зіставних) неконтрольованій (неконтрольованих) операції (операціях) (п.п. 39.3.6.1 п.п. 39.3.6 п. 39.3 ст. 39 ПКУ).
Метод розподілення прибутку полягає у виділенні кожній особі, що бере участь у контрольованій (контрольованих) операції (операціях), частини загального прибутку (або збитку), отриманого за результатами здійснення такої операції, яку б інша непов’язана особа отримала від участі у зіставній (зіставних) неконтрольованій (неконтрольованих) операції (операціях) (п.п. 39.3.7.1 п.п. 39.3.7 п. 39.3 ст. 39 ПКУ).
Розрахунковий прибуток (збиток) визначається на основі методів, передбачених підпунктами 39.3.1.2 – 39.3.1.4 п.п. 39.3.1 п. 39.1 ст. 39 ПКУ, для кожної особи, що є стороною контрольованих операцій, на основі діапазону цін товарів (робіт, послуг) або показників рентабельності для кожної сторони з урахуванням виконаних такою стороною функцій, використаних активів та прийнятих комерційних ризиків, що є типовими для зіставних операцій (п.п. 39.3.7.6 п.п. 39.3.7 п. 39.3 ст. 39 ПКУ).
Відповідно до підпункту 39.3.2.1 п.п. 39.3.2 п. 39.2 ст. 37 ПКУ відповідність умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» визначається за допомогою застосування методу трансфертного ціноутворення, який є найбільш доцільним до фактів та обставин здійснення контрольованої операції, крім випадків, коли ПКУ визначені вимоги щодо обов’язковості застосування конкретного методу встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» для контрольованих операцій певного виду.
Найбільш доцільний метод трансфертного ціноутворення обирається з урахуванням таких критеріїв:
доцільності обраного методу відповідно до характеру контрольованої операції, що визначається, зокрема, на основі результатів функціонального аналізу контрольованої операції (з урахуванням виконуваних функцій, використовуваних активів і понесених ризиків);
наявності повної та достовірної інформації, необхідної для застосування обраного методу та/або методів трансфертного ціноутворення;
ступеня зіставності між контрольованими і неконтрольованими операціями, включаючи надійність коригувань зіставності, якщо такі застосовуються, які можуть використовуватися для усунення розбіжностей між такими операціями.
Платник податку з урахуванням зазначених критеріїв використовує будь-який метод, який він вважає найбільш доцільним, однак у разі, якщо існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни, і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни.
У разі якщо з урахуванням таких критеріїв метод ціни перепродажу або метод «витрати плюс» та метод чистого прибутку або розподілення прибутку можуть застосовуватися платником податку з однаковою надійністю, застосовується метод ціни перепродажу або метод «витрати плюс».
Отже, перелік фінансових показників, що можуть бути використані під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій, порядок їх розрахунку, та фактори, що мають враховуватись під час вибору певного показника рентабельності, наведено у підпунктах 39.3.2.1, 39.3.2.4 та 39.3.2.5 п.п. 39.3.2 п. 39.3 ст. 39 ПКУ (ЗІР – https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=43791).

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Реєстраційна картка для отримання електронних довірчих послуг: про заповнення розділу «Відомості про місце проживання»

17.12.2025 12:14

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що для отримання фізичною особою електронних довірчих послуг у Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Державної податкової служби України (далі – Надавач) необхідно, зокрема, надати заповнену та підписану Реєстраційну картку для фізичної особи (далі – Реєстраційна картка).
Форма Реєстраційної картки затверджена наказом Державної податкової служби України від 21.12.2022 № 930 «Про затвердження форм реєстраційних документів для отримання електронних довірчих послуг» (зі змінами).
Фізична особа, у якої відсутня адреса реєстрації місця проживання та/або наявна довідка внутрішньо переміщеної особи, при отриманні кваліфікованого електронного підпису у Надавача може зазначити у полі «Відомості щодо місця проживання» Реєстраційної картки фактичну адресу свого проживання, оскільки документальне підтвердження Надавачем не вимагається.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Чи можна зазначити посаду працівника юридичної особи у кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа електронного підпису, отрима

17.12.2025 12:12

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що частиною другою ст. 23 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 2155) визначено перелік обов’язкових даних, які повинен містити кваліфікований сертифікат відкритих ключів, інформація про займану посаду користувача не є обов’язковими даними. Проте частиною п’ятою ст. 23 Закону № 2155 передбачено, що кваліфіковані сертифікати відкритих ключів можуть містити інші необов’язкові додаткові спеціальні атрибути, визначені у стандартах для кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів. Такі атрибути не повинні впливати на інтероперабельність і визнання кваліфікованих електронних підписів чи печаток.
Відповідно до п. 27 Вимог до надавачів послуг електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 2024 року № 764 «Деякі питання електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг», кваліфікований надавач довірчих послуг самостійно визначає обсяг положень регламенту та інших документів, що підлягають розміщенню на його вебсайті, для ознайомлення користувачів електронних довірчих послуг з інформацією про умови отримання кваліфікованих електронних довірчих послуг.
03.10.2025 набув чинності Регламент роботи Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Державної податкової служби України, погоджений Міністерством цифрової трансформації України 17 березня 2025 року та затверджений Головою Державної податкової служби України 10 квітня 2025 року (https://ca.tax.gov.ua/reglament) (далі – Регламент роботи).
Згідно з п.п. 4.1.3 п. 4.1 розд. 4 наказу ДПС від 21.12.2022 № 930 «Про затвердження форм реєстраційних документів для отримання електронних довірчих послуг», дозволяється за бажанням заявника у разі надання ним підтверджуючих документів, у реєстраційному полі «Посада» вносити назву посади.
Також, п. 3.1 розд. 3 «Ідентифікація та автентифікація» Політики сертифіката Надавача, що є додатком 1 до Регламенту роботи, визначено, що кваліфіковані сертифікати можуть містити інші необов’язкові додаткові спеціальні атрибути, визначені у стандартах для кваліфікованих сертифікатів. Такі атрибути не повинні впливати на інтероперабельність і визнання кваліфікованих електронних підписів чи печаток. При цьому у таблиці 2 передбачено поле «Title (T)», яке може містити значення «Посада (для кваліфікованих сертифікатів представників юридичної особи за необхідності)».
Отже, поле «Посада» не є обов’язковим реквізитом кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, проте за бажанням заявника та у разі надання ним підтверджуючих документів про перебування на займаній посаді юридичної особи Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг Державної податкової служби України може вносити таку інформацію до кваліфікованого сертифіката відкритого ключа.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Деякі особливості визначення МПЗ для ФО

17.12.2025 12:12

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до п.п. 170.14.1 п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками загального мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) є власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства. У разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального МПЗ орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому ПКУ (п.п. 170.14.2 п. 170.14 ст. 170 ПКУ).
Об’єктом оподаткування МПЗ є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які перебувають у власності або користуванні.
Підстави, за якими МПЗ не визначається встановлено п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ.
Підпунктом 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПКУ встановлено, що визначення загального МПЗ фізичним особам, які не зареєстровані як фізичні особи – підприємці, здійснюється контролюючим органом за податковою адресою таких осіб.
МПЗ обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.
Податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального МПЗ та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у п. 170.14 ст. 170 ПКУ – загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня року, наступного за звітним.
Якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) таке ППР разом з детальним розрахунком суми податку у зазначений строк, фізична особа звільняється від відповідальності, передбаченої ПКУ за несвоєчасну сплату річного податкового зобов’язання на суму позитивного значення різниці між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів.
Таке річне податкове зобов’язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п. 102.1 ст. 102 ПКУ.
Позитивне значення різниці між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів є частиною зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб.
Сума податку на доходи фізичних осіб у частині позитивного значення різниці між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги площі кожної із земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, та сплачується (перераховується) до місцевих бюджетів за місцезнаходженням таких земельних ділянок.
Сума податку на доходи фізичних осіб у частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів,платежів у наступному податковому (звітному) році (п.п. 170.14.4 п. 170.14 ст. 170 ПКУ).
Підпунктом 170.14.5 п. 170.14 ст. 170 ПКУ визначено, що до загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів платника податку включаються, зокрема земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.
У сумі сплачених податків, зборів, платежів не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.
Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПКУ нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року ППР про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Пунктом 287.5 ст. 287 ПКУ передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення ППР.
Податкове зобов’язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п. 102.1 ст. 102 ПКУ (п. 287.10 ст. 287 ПКУ).
Контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку, зокрема сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такого податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п. 102.1 ст. 102 ПКУ).
Отже, з урахуванням норм п.п. 170.14.5 п. 170.14 ст. 170 ПКУ при розрахунку МПЗ для фізичних осіб до загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків враховується земельний податок за земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, строк сплати якого припадає на податковий (звітний) рік та який фактично сплачено протягом податкового (звітного) року, за який здійснюється нарахування МПЗ для фізичних осіб.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Сплата податкових платежів та єдиного внеску: де знайти інформацію про реквізити рахунків

17.12.2025 12:10

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що інформація про відкриті Державною казначейською службою України бюджетні рахунки та рахунки для сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) для платників Дніпропетровській області розміщена на субсайті «Головне управління ДПС у Дніпропетровській області» вебпорталу ДПС в розділі «Рахунки для сплати платежів» за посиланням: Головна/Рахунки для сплати платежів (https://dp.tax.gov.ua/rahunki-dlya-splati-platejiv/).
Одночасно, Електронний кабінет забезпечує можливість автоматизованого визначення рахунків для сплати податків, зборів, платежів та єдиного внеску на поточну дату конкретного платника податків відповідно до відкритих інтегрованих карток по даному платнику.
Також, своєчасне доведення платникам податків реквізитів рахунків для сплати податків, зборів та єдиного внеску відбувається шляхом їх розміщення у центрах обслуговування платників.
Нагадуємо про бюджетні рахунки для зарахування військового збору за наступними кодами класифікації доходів бюджету (далі – ККДБ):
- ККДБ 11011600 – «Військовий збір, що підлягає сплаті платниками, зазначеними у підпункті 4 підпункту 1.3 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України»;
- ККДБ 11011700 – «Військовий збір, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування»;
- ККДБ 11011800 – «Військовий збір, що підлягає сплаті юридичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування (ІІІ група)».

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Усього 16454. Попередня cторінка | Сторінка 64 з 1646 | Наступна сторінка

Мій gorod.dp.ua:

Вхід на gorod.dp.ua