Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу на таке.
Відповідно до п. 12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (із змінами) (далі – Порядок) платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку на додану вартість (далі – Таблиця) за встановленою формою (додаток 5).
Таблиці зазначаються:
види економічної діяльності відповідно до КВЕД;
коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України;
коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 (далі – ДКПП), що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України (п. 13 Порядку).
Таблиця подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку (п. 14 Порядку).
Отже, платник ПДВ може надати інформацію щодо видів діяльності, які не зазначені в попередньо поданій до контролюючого органу Таблиці шляхом подання нової Таблиці, в якій зазначає такі види діяльності та відповідно коди товарів згідно УКТЗЕД та коди послуг згідно ДКПП.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
На виконання Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки (Multilateral Competent Authority Agreement on Automatic Exchange of Financial Account Information (MCAA CRS)) Підзвітними Фінансовими Установами (далі – ПФУ) здійснюється подання звітності CRS.
Звіт про підзвітні рахунки (далі – Звіт) формується та подається з дотриманням вимог «Порядку заповнення та подання фінансовими агентами звіту про підзвітні рахунки відповідно до багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.09.2023 № 516 (із змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2023 за № 1774/40830 (далі – Порядок).
Відповідно до п. 14 Порядку, Звіт подається ПФУ щороку, в термін до 01 липня року, що настає за звітним.
Згідно з частиною першою п.п. 53 прим. 1 п. 53 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, першим звітним періодом для цілей Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS є період, що розпочинається 01 липня 2023 року та завершується 31 грудня 2023 року.
Звіт формується із застосуванням XML-схеми «CRS XML Schema (v2.0)», яка розроблена Організацією економічного співробітництва та розвитку та використовується в процесі автоматичного обміну інформацією між компетентними органами.
Так, з метою організації процесу подачі звітів ДПС було оновлено функціонал ІКС «Електронний кабінет» та додано новий розділ «Звіти CRS».
Процедура подання до ДПС Звіту про підзвітні рахунки передбачає покрокове здійснення ПФУ таких дій:
1) завантаження сформованого, відповідно до вимог Порядку, Звіту у форматі XML;
2) підписання завантаженого Звіту кваліфікованим електронним підписом керівника ПФУ або уповноваженою особою;
3) відправлення Звіту до ДПС.
За результатами обробки отриманого Звіту на адресу ПФУ направлятимуться відповідні повідомлення (квитанції), що міститимуть інформацію про прийняття Звіту, або, у разі виявлення помилок, про його відхилення.
https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41761
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що відповідно до п. 174.6 ст. 174 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єкти дарування, зазначені в п. 174.1 ст. 174 ПКУ, подаровані платнику податку на доходи фізичних осіб (податок) іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.
Об’єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною в п. 167.1 ст. 167 ПКУ, для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем – нерезидентом від спадкодавця – резидента (п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 ПКУ).
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 174.3 ст.174 ПКУ передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації про майновий стан і доходи, крім спадкоємців – нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями – резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Враховуючи вищевикладене, фізична особа – нерезидент, яка отримала спадщину (подарунок) від фізичної особи – резидента, зобов’язана сплатити податок на доходи фізичних осіб до нотаріального оформлення успадкованого (подарованого) об’єкта, або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, за ставкою податку на доходи фізичних осіб 18 відсотків.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області щодо: чи мають право контролюючі органи обчислити суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для ФО за попередній (звітний) рік після 1 липня року, що настає за попереднім (звітним) роком, повідомляє.
Відповідно до п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, є контролюючий орган.
Обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об’єкта/об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПКУ).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).
У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої ПКУ за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання. Податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п. 102.1 ст. 102 ПКУ (п. 266.10 ст. 266 ПКУ).
Контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом (п. 102.1 ст. 102 ПКУ).
Отже, контролюючі органи мають право обчислити суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням строків давності (1095 днів), що продовжуються на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану в Україні.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Отже, підприємство торгівлі, при отриманні від фізичної особи готівкових коштів за передані їй корпоративні права, має здійснювати такі операції із застосуванням РРО та/або ПРРО або проводити розрахунки у безготівковій формі через установи банків.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та п.п. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків.
Плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата) (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Пунктом 286.2 ст. 286 ПКУ визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПКУ).
Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПКУ).
У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 ПКУ).
Порядок застосування контролюючими органами строків давності при проведенні перевірок з місцевих податків і зборів встановлено вимогами ст. 102 ПКУ. Зокрема, згідно з абзацом четвертим п. 102.1 ст. 102 ПКУ з місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов’язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов’язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПКУ.
Враховуючи зазначене, юридична особа – платник плати за землю у разі виявлення помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), має право самостійно подати уточнюючу податкову декларацію, керуючись ст. 50 ПКУ в частині строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, але не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку її подання, включаючи зупинення перебігу таких строків, встановлених п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до п. 2.1 розд. II Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (із змінами та доповненнями) (далі – Порядок № 1588), облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.
Пунктом 2.2 розд. II Порядку № 1588 визначено, що податковим номером платника податків є:
ідентифікаційний код юридичної особи (резидента), відокремленого підрозділу юридичної особи (резидента чи нерезидента) в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі – ЄДРПОУ);
обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами за структурою, встановленою у п. 2.3 розд. II Порядку № 1588, платникам податків, визначеним у п. 2.4 розд. II Порядку № 1588;
реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи.
Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем (за наявності), власним ім’ям, по батькові (за наявності), серією (за наявності) та номером діючого паспорта громадянина України у формі книжечки або номером діючого паспорта громадянина України у формі картки, що оформлений із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру. До паспортів громадянина України з числа зазначених осіб вноситься відмітка, що свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта.
Згідно з п. 2.3 розд. II Порядку № 1588 структура облікового номера платника податків, який присвоюється контролюючим органом:
XX000000К, де:
XX – приймає значення 77 – для платників податків – резидентів, 88 – для платників податків – нерезидентів;
000000 – порядковий номер;
К – контрольний розряд, який формується за алгоритмом, визначеним центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Пунктом 2.4 розд. ІІ Порядку № 1588 визначено, що обліковий номер присвоюється контролюючими органами у разі взяття на облік:
компаніям, організаціям, утвореним відповідно до законодавства інших держав;
іноземним дипломатичним представництвам та консульським установам, представництвам міжнародних організацій в Україні;
уповноваженим особам за договорами про спільну діяльність, управителям майна за договорами управління майном, інвесторам (операторам) за угодами про розподіл продукції;
виконавцям проектів (програм) міжнародної технічної допомоги та представництвам донорських установ в Україні;
іншим платникам (у разі додаткового взяття їх на облік).
Податковий номер платника податків зазначається у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків, у всіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством (п. 2.5 розд. ІІ Порядку № 1588).
Податковий номер платника податків не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в контролюючих органах такого платника податків, за винятком випадків зміни коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера (п. 2.6 розд. ІІ Порядку № 1588).
Згідно з п. 2.7 розд. ІІ Порядку № 1588 уповноваженій особі за декількома договорами про спільну діяльність, управителю майна за декількома договорами управління майном чи інвестору (оператору) за декількома угодами про розподіл продукції податковий номер видається на кожний із зазначених договорів (угод) при взятті їх на облік згідно з Порядком № 1588.
Податковий номер, наданий уповноваженій особі, управителю майна чи інвестору (оператору), не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в контролюючих органах відповідного договору чи угоди, у тому числі в разі:
призначення іншої особи – учасника договору чи угоди уповноваженою особою чи інвестором (оператором), якщо наслідками таких змін не є припинення договору або угоди;
зміни місцезнаходження уповноваженої особи, управителя майна чи інвестора (оператора);
зміни контролюючого органу, у якому уповноважена особа, управитель майна чи інвестор (оператор) перебуває на обліку.
Після зняття з обліку платника податків податковий номер, який надавався контролюючим органом, закривається та надалі не використовується (п. 2.8 розд. ІІ Порядку № 1588).
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що підпунктами 97.1 та 97.2 п. 97 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) передбачено, що платник ПДВ з метою вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів зобов’язаний за кожним таким товаром скласти окрему податкову накладну (далі – ПН_РЕЗ) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) до дня подання митної декларації для митного оформлення таких товарів.
Вивезення окремих видів товарів за межі митної території України у митному режимі експорту після складення податкової накладної не вважається окремою оподатковуваною операцією у розумінні п.п. «г» п. 185.1 ст. 185 ПКУ.
Діючим законодавством не передбачено граничних строків для реєстрації ПН_РЕЗ/ розрахунків коригування (далі – РК_РЕЗ) в ЄРПН.
ПН_РЕЗ, яка була складена на операцію з експорту окремих видів товарів, та не була зареєстрована в ЄРПН, не надає платнику податку можливості розпочати митне оформлення такого товару.
Реєстрація в ЄРПН ПН_РЕЗ/РК_РЕЗ, у яких відображена операція з вивезення за межі митної території України окремих видів товарів, та направлення квитанції про прийняття/неприйняття, або зупинення реєстрації таких ПН_РЕЗ/РК_РЕЗ здійснюються протягом трьох операційних днів з дня подання їх для реєстрації в ЄРПН.
Якщо з дати реєстрації в ЄРПН ПН_РЕЗ, минуло 30 календарних днів і протягом такого періоду не оформлено митну декларацію на такі товари, реєстрація ПН_РЕЗ в ЄРПН скасовується (разом із РК_РЕЗ, які були складені до такої податкової накладної).
https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=42767
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує.
Умови перебування фізичних осіб – підприємців (ФОП), які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у відповідних групах платників єдиного податку, встановлені п. 291.4 ст. 291 ПКУ.
Так, до другої групи платників єдиного податку належать ФОПи, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Види діяльності та умови, при яких суб’єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп визначені п. 291.5 ст. 291 ПКУ.
Зокрема, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп ФОПи, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 кв метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 кв. метрів (п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Отже, ФОП, яка надає в суборенду житлові приміщення лише до 400 кв метрів (включно) та/або нежитлове приміщення до 900 кв метрів (включно), має право застосовувати другу групу платників єдиного податку за умови надання таких приміщень в суборенду платникам єдиного податку та/або населенню.
Довідково: ПКУ – Податковий кодекс України;
діяльність, пов’язана із наданням в оренду власного чи орендованого нерухомого майна відноситься до групи 68.20 (КВЕД ДК 009:2010, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (із змінами)).
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
В податковій службі Дніпропетровській області станом на 01.07.2026 на обліку знаходилось 85 427 одиниць реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та програмних РРО (ПРРО). При цьому, кількість РРО – 12 215 та ПРРО – 73 212.
Нагадуємо, що відповідно до абзацу тридцять сьомого ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) ПРРО – програмний, програмно-апаратний або програмно-технічний комплекс у вигляді технологічного та/або програмного рішення, що використовується на будь-якому пристрої та в якому фіскальні функції реалізовані через фіскальний сервер контролюючого органу і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для виконання платіжних операцій.
Контролюючий орган забезпечує безоплатне програмне рішення для використання суб’єктом господарювання.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий