07:35
Чорнобильська катастрофа
27.04.2026 08:39
26 квітня 2026 року виповнилося 40 років від дня наймасштабнішої техногенної катастрофи в історії людства.
23 квітня 2026 року співробітники Дніпровського районного відділу м. Дніпра провели захід для суб’єктів пробації, де згадали, що Чорнобильська катастрофа – техногенна екологічно-гуманітарна катастрофа, яка була спричинена двома тепловими вибухами та подальшим руйнуванням четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС, розташованої на території України.
Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.
У ніч на 26 квітня 1986 року, о 01:23, на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний хімічний вибух, який спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу, передає Укрінформ.
Унаслідок вибуху виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблока. Вогонь гасили до 5-ї години ранку. Проте усередині самого четвертого блоку його вдалося ліквідувати лише 10 травня, коли більша частина графіту згоріла.
В результаті аварії на ЧАЕС було викинуто в 100 разів більше радіації, ніж від атомних бомб, скинутих на Хіросіму і Нагасакі в 1945-у році.
З особливою гостротою і актуальністю в ХХІ ст. Чорнобиль ставить питання стабільності й миру на території держави, яка володіє атомними електростанціями, в контексті захисту цих об'єктів від терористичних чи військових атак.
Будь-які збройні конфлікти на території країн, де розташовані АЕС чи інші потужні потенційно небезпечні технологічні системи, загрожують міжнародному миру і являють значну небезпеку для громадян цих країн.
Це переконливо засвідчив напад росії на Україну 24 лютого 2022 року і розв’язана російськими агресорами війна. В її епіцентрі виявилася Запорізька АЕС і той же таки багатостраждальний Чорнобиль.
Зона ЧАЕС була звільнена Збройними Силами України, а Запорізька станція досі залишається під прицілом окупантів з усіма небезпеками й загрозами, що з цього випливають.
Завдання усього цивілізованого світу сьогодні – пам’ятати гіркі уроки Чорнобиля і не допустити нових!
Коментарі: 0 | Залишити коментар
День українського добровольця
13.03.2026 09:32
12 березня 2026 року співробітники Дніпровського районного відділу м. Дніпра філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області провели захід з національно-патріотичного виховання для суб’єктів пробації присвячений до Дня українського добровольця.
14 березня в Україні відбувається вшанування добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.
Саме 14 березня 2014 року більше п’яти сотень учасників Революції Гідності, усвідомлюючи високий ризик подальшого військового вторгнення Російської Федерації на територію України вирушили на полігон в Нові Петрівці Київської області для проходження військової підготовки та сформували перший добровольчий батальйон Національної гвардії України.
Пишаємося й віддаємо шану тим воїнам, які сьогодні протистоять ворогу на передовій.
Ми також низько схиляємо голови перед тими, хто поклав свої життя за волю і незалежність свого народу.
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
Коментарі: 0 | Залишити коментар
«Я ТАК ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ УБОГУ…»
09.03.2026 12:01
З нагоди 212-ї річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка співробітники Дніпровського районного відділу м. Дніпра філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області разом з суб'єктами пробації 5 березня 2026 року відвідали виставку, яка розгорнулася в КЗ «Слобожанська бібліотека» Слобожанської селищної ради та прийняли участь у вікторині, присвяченій життю та творчості великого Кобзаря.
Україна… Для Тараса це слово було священним. Він хотів бачити Україну вільною, щасливою. Але великий Кобзар не чекав, поки народ сам звільниться від панського гніту, він боровся. Воїн б’ється в бою мечем, а поет – своїм словом. І кожен вірш Шевченка – це біль серця за вільний розтерзаний край. Скільки любові у його словах:
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу.
Далі мова йшла про перебування Тараса Шевченка на Катеринославщині. 1843 рік, поет подорожує по Україні. Візник поспішає, щоб зарання доїхати до Катеринослава. Проїхали с. Таромське, минули Терешків Ріг – стародавнє запорізьке займище Кодацької паланки, Сухачівку, Діївку, минули Сичову гору, балку Безп'ту і далі шлях повів степом до Катеринослава. Місто мало чим відрізнялося від звичайного села. Хати вкриті соломою, очеретом. На вулицях ріс шпориш, паслися свині, кози. Лише одна вулиця – Катеринославський проспект – нині Д. Яворницького – схожа на міську: замощена камінням, вночі освітлена масляними ліхтарями.
Тарас Григорович від місцевого чиновника, з яким познайомився у харчевні, довідався, що у місті є будинки, заводи, фабрики, училища, гімназія. Церквів у місті десять, дві синагоги.
Після розмови з чиновником Тарас пройшовся Соборною площею, посидів на крутій скелі над Дніпром. Хвилі Славути несли в синє море гірку думку про страждання народу.
Кобзар пригадав батьківську хату, невтомну працю селян – трудівників і простими словами малює вечірній пейзаж:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть…
І на сьогоднішній день твори Кобзаря відбивають прагнення народу якомога швидше розгромити ворога і звільнити нашу рідну, квітучу землю від путинської чуми.
Наш Тарас рашистам лиха натряс!
Коментарі: 0 | Залишити коментар
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.
Про проект :: Реклама на сайті
