|«« | «« | »» | »»| |
«Ви належите до легендарної когорти оборонців рідної землі, визволителів європейських народів від нацистського поневолення.
Ваші мужність у жорстоких боях з ворогом, копітка праця у роки повоєнної відбудови здобули всенародне визнання й повагу співвітчизників.
Низький Вам уклін і безмежна вдячність за величний подвиг заради майбутніх поколінь», - йдеться у вітальному листі.
Також цього дня Валентин Резніченко поклав квіти до Братської могили воїнів Другої світової війни у с. Вольне Новомосковського району. Крім того, він відвідав місце поховання першого загиблого учасника АТО з Дніпропетровської області – заступника командира 20 батальйону територіальної оборони оперативного командування «Схід» Сергія Демиденка.
Микола Тимофійович Невпряга був призваний до лав Червоної Армії в травні 1943 року. Воював на 2-му і 3-му Українських фронтах. Особливо відзначився при форсуванні річки Дунай і в боях за утримання плацдарму на її правому березі. Командир відділення 1077-го стрілецького полку, 316-ї стрілецької дивізії, 46-ї армії, 2-го Українського фронту. Звільняв Україну, Румунію, Угорщину, брав Берлін. Війну закінчив в Чехословаччині.В лавах Червоної Армії прослужив до 1951 року.
Нагороди та почесні звання: Ордени: «Вітчизняної війни I ступеня» (1985р.), «За Мужність» (1999р.), «Богдана Хмельницького ІІІ ступеня» (1999р.) тощо. Медалі: «За відвагу», «За бойові заслуги», «За взяття Будапешта», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» та «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.Почесний громадянин м. Новомосковська.
Івана Івановича Сиворакшу призвали в діючу армію 20-тої стрілецької дивізії у вересні 1943 року. Був декілька разів поранений. За надзвичайну хоробрість та кмітливість Івана Івановича взяли до розвідувального підрозділу, який направили на допомогу оточеній фашистами Праги. Після цього відправився на Далекий Схід - воювати з мільйонною Квантунською армією японців. Через сім років Іван Сиворакша повернувся до рідного дому. Звільняв Україну, Румунію, Угорщину, брав Берлін, звільняв Прагу. Війну закінчив в Японії.
Нагороди та почесні звання: чотири медалі «За Відвагу» (1944, 1944, 1944, 1945р.р.), «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945» (1946р.), «За взяття Будапешту» (1945р.), «За победу над Японией», медалі Жукова (1998р.) та «Захисника Вітчизни» (1999р.)
Ордени: «Слави ІІІ ступенів» (1944р.), «Вітчизняної війни ІІ ступеня» (1985р.), «Червоної Зірки» (1944р.), «Богдана Хмельницького ІІІ ступеня» (1999р).
Сергій Володимирович Демиденко — полковник (посмертно) Збройних сил України.Заступник командира батальйону, 20-й батальйон територіальної оборони «Дніпропетровськ».
Загинув в бою з проросійськими терористами, що атакували управління МВС у Маріуполі. Сергія Демиденка поховали з військовими почестями. У бійця залишилась дружина і троє дітей.
15 липня 2014 року був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
![]() |
Gorod`ській дозор |
![]() |
Фоторепортажі та галереї |
![]() |
Відео |
![]() |
Інтерв`ю |
![]() |
Блоги |
Новини компаній | |
Повідомити новину! | |
![]() |
Погода |
![]() |
Архів новин |