Дмитро Яворницький – невтомний шукач старожитностей та дослідник запорізького козацтва

Історію Дніпра неможливо уявити без імені Дмитра Яворницького. Саме ця людина стоїть біля витоків національного історичного музею. Свою життєву місію вчений вбачав у дослідженні та збереженні історії запорізького козацтва.

Про людину різнобічних інтересів, ініціативного й невтомного українського історика, археолога, етнографа, фольклориста та письменника – у рубриці ДніпроОДА «Наші люди».

Він не був кабінетним вченим, а працював «у полях». Дмитро Яворницький проводив історичні дослідження та етнографічні експедиції, брав участь у розкопках курганів і козацьких могил. Всюди популяризував історію запорізьких січовиків.

Перша історична праця Дмитра Яворницького побачила світ після закінчення ним Харківського університету. Відмовившись від офіційно запропонованої на факультеті теми із загальної історії, він написав твір «Виникнення і будова Запорозького Коша». За свавілля молодого науковця позбавили університетської стипендії.

Незважаючи на це, Дмитро Яворницький продовжив їздити по місцях Запорізької Січі, читати публічні лекції про козаків, співпрацювати з історико-філологічним товариством.

Така відверта любов до історії та козацтва надихала інших культурних діячів. Саме під впливом Яворницького Ілля Рєпін почав працювати над картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», а Микола Лисенко загорівся ідеєю створення опери «Тарас Бульба».

Життя у Дніпрі – окрема яскрава сторінка у біографії Яворницького. До міста Дмитро Іванович переїхав у 1905-му і залишився тут назавжди. Майже 30 років він очолював історичний музей, викладав у школах та вишах, керував губернським архівним управлінням і науково-дослідною кафедрою українознавства, написав історію міста. Невтомного вченого знали майже всі мешканці Наддніпрянщини, називаючи його «катеринославським старожилом».

Створений Яворницьким історичний музей став винятковим явищем культури. Тут зберігалися унікальні твори народного мистецтва, речі побутового вжитку, архівні матеріали. Дмитро Яворницький першим відкрив петриківський декоративний розпис та дослідив звичай розмальовувати українські хати візерунками. Йому вдалося зібрати близько тисячі різноманітних орнаментів.

«Яворницький був не тільки вченим, а й масштабним культурним діячем. Він співпрацював з науковцями світу – ті були частими гостями в його домі, – розказав історик-музейник Юрій Фанигін. – Після смерті Дмитра Івановича на його честь хотіли назвати вулицю Залізна, а будинок, у якому він мешкав, перетворити на музей. Однак плани скорегувала Друга світова. Після війни радянська влада забула про свої обіцянки, і тільки наприкінці 80-х будинок Яворницького відкрили як музей. Наразі у Дніпрі працює єдиний меморіальний дім Яворницького, його ім'я носить історичний музей, на території якого він і перепохований. Центральний проспект міста також перейменували на честь відомого вченого».

Академік Яворницький подарував світові понад 200 праць про українську історію, до останньої літери дотримуючись свого життєвого кредо:

«Працюй, не вдивляючись уперед і не озираючись назад; працюй, не чекаючи нізвідки і ні від кого ні нагороди, ні подяки; працюй, поки служать тобі руки і поки б'ється живе серце у твоїх грудях; працюй на користь свого народу і на користь своєї Батьківщини».