Став на захист, тільки-но почалася війна: у Новопокровці попрощалися із загиблим бійцем Анатолієм Ганжою

На Дніпропетровщині попрощалися з загиблим бійцем із Новопокровської громади Анатолієм Ганжою. Він пішов боронити рідну землю в перші дні повномасштабної війни. Загинув у боях за Донеччину.

Дбайливий батько, люблячий чоловік та надійний друг. Хазяйновитий хлопець, працьовитий землероб, аграрій-новатор, душа компанії. Справжній патріот України. Таким пам’ятають Анатолія рідні, друзі, односельці.

Анатолій Ганжа родом із села Малинового. Пізніше переїхав до сусідньої Новопокровки. У дитинстві мав велику дружню родину. По двоє братів та сестер. Толя – із найменших. Тож його пестили і плекали, кажуть знайомі. У сім’ї було заведено допомагати і підтримувати одне одного.

«Скільки знав Толю, нікому й ніколи не відмовив у допомозі. Коли б не звернувся, відкладе власні справи і йде на поміч іншим», – сказав друг Микола Біжко.

Майже десять років Анатолій віддав службі в міліції. Після працював в енергетичній компанії.

«Із напарником проробили пліч-о-пліч кілька років. І потім продовжили дружити. Дуже порядна, світла, чуйна людина. Ніколи не складав руки. Завжди на висоті, завжди на позитиві. І все в нього виходило, за що б не брався», – поділився друг Юрій Тригуб.

Друзі додають: Анатолій був сповнений новаторських ідей. В Інтернеті щось вичитає – і підхоплює. Завів власне господарство. Розводив риб та нутрій, вирощував гриби. У степу сіяв соняшник, гарбуз, чечевицю.

«Він жив землею. З ранньої весни до пізньої осені в городі пропадав», – сказав друг Анатолій Ремез.

«Толя хотів, щоб Україна була вільною, а ми – господарями на власній землі. За нашу свободу й віддав життя», – додав друг Микола Біжко.

Анатолій Ганжа трохи не дожив до власного 50-річчя. В нього залишилися старенькі батьки, дружина, донька, рідні брати та сестри.