Днепрян водили с экскурсией по кладбищу

Очередная экскурсия известного днепровского историка, писателя, краеведа Николая Чабана была посвящена истории одного из самых известных кладбищ Днепра – Запорожского.

Напомним, что это кладбище давно закрыто для захоронений. Только в исключительных случаях можно добиться разрешения на подзахоронение в могилы родственников покойного.

На Запорожском кладбище похоронено много известных жителей нашего города. А надгробные памятники многих могил являются подлинными произведениями искусства скульпторов. Есть и могилы, охраняемые статусом памятников.

О прошедшей экскурсии Николай Чабан рассказал следующее:

«ПРО ТЕЩИНУ МУДРІСТЬ І САД СКУЛЬПТУР.

Запорізький цвинтар у місті Дніпрі дехто називають некрополем №1. Сюди й пролягли стежки останньої нашої осінньої екскурсії.

Якщо когось злякала осіння погода, то нам вона здалася цілком задовільною. Було і тепло, і часом сонячно. Крім того, дерева скинули листя. І це вельми помічне при огляданні надгробків, які зазвичай потопають в затінку дерев.

Минулого разу один з екскурсантів мене запитав:

-А ви знаєте різницю поміж цвинтарем і кладовищем?

Я не знав.

Тепер знаю і ви відтепер знатимете.

Пошлемося на класика, до речі, нашого земляка (володів з братом землями доокола Юр"ївки):

«Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі». (Олекса Стороженко).

Виходить, Запорізьке було спершу кладовище. А тепер має церковцю й стало цвинтарем?

Розпочали огляд від меморіалу жертвам нацизму, страченим у СШ №9, густо обліпленого похованнями останньої чверті столітття. Звертали увагу на феномен цвинтаря як саду скульптур - бюстів, барельєфів etc. Нині він обзавівся навіть кінною скульптурою! За найприблизнішими підрахунками на цвинтарі на Запорізькому шосе нарахували ми близько півсотні скульптурних творів десятка авторів - й не лише січеславських. Одна зі скульптур належить авторові ... пам"ятника Леніну у Копенгагені. Чули про такий? Отож...

(Можливо, тому що Копенгаген любить казкарів - до пам"ятника Гансу Крістіану Андерсену додався й Ілліч).

Звісно, в центрі нашої уваги - головна алея. Окрім того, обабіч неї розшукали й надгробки довоєнного часу й навіть кілька дореволюційних. Що виглядає неймовірним. Бо цей цвинтар існує десь від 1958-го.

То де ж тут взялися надгробки початку ХХ ст.?

Останні використовувалися двічі - до революції і коли анулювали кладовище на розвилці, дехто скористався безхазяйним матеріалом для повторного увічнення своїх родаків. Оскільки й після того проминуло багато часу, на тих повторних пам"ятниках нині посипалися новітні таблички і проступили тексти старих...

Як Вам такі подорожі крізь товщу часу?..

Звісно, той хто не розуміє, що корисного можна відкрити на старих алеях, того марно переконувати. А той, хто прагнув дізнатися щось нового про наших славних краян, збагатився інформацією.

Хоч як говорить приказка, "Не можна вмістити весь сир в один вареник" (почуте від колеги-краєзнавця!). Дещо лишилося на потім.

Цвинтар - це сум. Здебільшого.

В керамічному глечику – кілька засохлих ромашок.

Екібана від літа, довершена і проста. (Мар"яна Савка)

Але в Румунії є так зване "веселе кладовище".

Наш чудовий поет Віктор Корж, якого поховано на Запорізькому цвинтарі, за життя написав дружні ... епітафії на живих колег.

Не оминув і себе (далі - цитата з пам"яті):

"Сказала теща мені віще:

"Твоє майбутнє на кладовищі."

З цим важко сперечатися - за тещею останнє слово».

Фото со страницы Николая Чабана.