Дніпровська режисерка Катерина Стрельченко розповіла про український кінематограф під час війни

Протидія російській пропаганді та героїчні історії українців у боротьбі за свободу. На такі теми найближчі десять років зніматимуть кіно в Україні та за її межами. Попри локдаун та велику війну режисери та продюсери створюють патріотичні стрічки та тримають культурний фронт.

Про це Відкритому розповіла українська режисерка та продюсерка з Дніпра Катерина Стрельченко.

Український кінематограф наразі переживає доволі непрості часи. На нього вплинув спочатку локдаун, тепер – велика війна.

«Так, зараз неможливо отримати гранти від того ж Українського культурного фонду або Державного кіно, бо основні кошти спрямовуються на оборону нашої країни. І це найголовніше. Але, час від часу мені на очі потрапляють іноземні гранти. Вони не великі та мають певні обмеження по темах. Перш за все, це протидія російській пропаганді. Це вірно. Кожен зараз має можливість зафіксувати історичні події, через які проходимо. Ми зараз маємо сотні тисяч операторів, які фільмують і фіксують на свої телефони все, що відбувається. Все це ляже в основу майбутніх документальних стрічок про війну», – пояснила Катерина Стрельченко.

Тобто, сказати, що українське кіно завмерло – не можна. Поступово з’являються стрічки про, наприклад, Маріуполь. Незабаром ми побачимо кіно про Азов, Зміїний острів та Чорнобаївку.

6 жовтня у Дніпрі відбулася прем’єра фільму дніпровської режисерки Катерини Стрельченко «Олесь Гончар. Слово як зброя». Стрічку планували презентувати 24-го лютого, але через повномасштабне вторгнення російських військ в Україну показ скасували. За 8 місяців фільм показали в 15 країнах Європи та зібрали понад 10 тисяч євро для «Української добровольчої армії».

«Олесь Гончар. Слово як зброя» – дуже відгукнувся з сучасністю. Нам казали, що ми неначе знали про велику війну, та що буде відбуватися. Але ми й гадки не мали, як складеться доля фільму. Турне Європою нас здивувало: багато відгуків ми отримали. Те, про що розповідалося у кіно – накладалося на теперішні події: зруйнований Харків, люди у підвалах, які там поховані заживо, фашисти, які вже святкують вулицями міста, Київ, який бомблять. Боротьба за незалежність – це те, що для нас буде актуально завжди», – пояснила режисерка.