Жодної вісточки за 8 місяців: рідні розшукують дніпровського волонтера

Волонтер з Дніпра Сергій Табачук ще у березні вирушив до Маріуполя, аби вивезти людей з охопленого вогнем міста. На одному з ворожих блокпостів чоловіка затримали. Відтоді про нього нічого невідомо.

Рідні Сергія роблять все можливе, аби розшукати його, звернулися до прокуратури, СБУ, поліції, Червоного Хреста і Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, пише ДніпротВ.

«Досі ніяких результатів немає. Немає свідчень, де він знаходиться. Була інформація, що він в Оленівській колонії. Колоній в Оленівці дві, не одна не підтверджує, що він там дійсно знаходиться», – повідомив В’ячеслав Воливач, брат Сергія Табачука.

В’ячеслав виступав у Відні на позачерговій сесії ОБСЄ. Європейці дізналися, що окупанти беруть у заручники цивільних людей і не додержуються норм Женевської конвенції.

«Таких людей не можна затримувати. Це порушує всі правила війни і їх треба відпускати. Вони не підлягають обміну, як військовополонені. Цивільних треба відпускати. Це ми намагались донести, щоб світова спільнота втрутилась і щось робила», – наголошує В’ячеслав Воливач, брат Сергія Табачука.

Офіційний статус Сергія Табачука – зниклий безвісти. Схожу на нього людину бачили в колонії ті, кого вдалося витягти з полону під час обміну.

А це інша історія полоненого. Рашисти затримали Ігоря на блокпості між Мангушем та Маріуполем, коли він евакуював людей. У полоні за перші тижні втратив 15 кілограмів. Українських військових та цивільних там катували. Деякі свідчили проти себе, аби залишитися живими.

«УБОП більше всього запам’ятовується. Там були і стіни прострілені, і людей просто забирали з камери. Прямо під камерою прибивали і закидали назад туди».

Одного дня Ігоря відпустили. Розповідає: в колонії бачив людей, які в Україні вважаються зниклими безвісти. Бо ворог не надає інформацію про їхнє місцезнаходження. Чоловік припускає: подібна ситуація склалася і з Сергієм Табачуком.

«Я думаю, він просто десь загубився в списках. Тому що там просто на колінках записували прізвище, ім’я. І передавали їх з рук в руки, там списки часто втрачались», – повідомив Ігор Талалай, волонтер, який був у полоні.

Якщо військові мають статус полонених і їх можуть обмінювати, то цивільних мають просто відпустити. В іншому випадку — це серйозний військовий злочин, стверджують адвокати.

«Коли ми говоримо про цивільну особу, держава не має права утримувати. Вона може лише приховувати це, як вона зараз це робить. Це серйозне порушення законів і звичаїв війни, і ми це називаємо воєнним злочином», – повідомив Андрій Яковлєв, експерт регіонального центру з прав людини.

В’ячеслав збирається їхати на місце, де полонили брата. Сподівається знайти свідків події серед місцевих мешканців. За даними Міноборони України, зниклими безвісті вважаються майже 7 тисяч наших співвітчизників. Скільки з них наразі перебувають у полоні — невідомо.