У складі 93-й бригади «Холодний Яр» рашистів б'є ціла родина

За нашу Перемогу борються Віктор Вергун, його син Володимир та брат Леонід.

З початку Великої війни вже частими випадками стали історії сімейного героїзму. До батьків, що пішли на фронт, приєднуються їхні сини. За чоловіками на фронт йдуть дружини...

Про історію такої дивовижної родини розповіли у 93-й Дніпровській механізованій бригаді «Холодний Яр»:

«Коли ворог заганяє країну в темряву і морок, є ті, хто запалюють світло. Ті, хто вселяє надію, передусім, піхоті. Та й всім нам! Адже коли снаряди «Градів» обрушуються на голови російським військам на Бахмутському напрямку, це вселяє віру, що зло буде подолане.

Одні з тих, хто запалює полум’я - бійці реактивного дивізіону 93-ї бригади Холодний Яр. В цьому підрозділі воює ціла сім’я: 37-річний Леонід Вергун, його рідний брат 48-річний Віктор і його син 22-річний Володимир. Командири ними дуже пишаються, адже чоловіки мають золоті руки. Леонід і Віктор у цивільному житті займалися ремонтами автомобілів, а нині – обслуговують «Гради». А також забезпечують товаришів паливом, продуктами, підвозять боєприпаси. Наймолодший Вова – навідник.

«Ми з братом постійно разом. А малий – навідник на БМці. Більше ризикує, тому хвилюємося за нього сильно. Хоча зараз такий час, що і в тилові частини може прилетіти ворожа ракета», - каже Леонід.

Він служив у бригаді на ТЗМ – транспортно-заряджальній машині – з 14-го року, першої хвилі мобілізації. Коли звільнився у 2015-му році, на його місце прийшов брат Віктор. Вова почав служити у бригаді у 2018-му році. А коли розпочалася повномасштабна війна, чоловіки одразу ж зателефонували у рідний дивізіон, аби воювати разом.

Війна зачепила не лише воїнів, а й їхні сім’ї. Наприклад, Леонід живе у Високопіллі, що поруч із Кривим Рогом. Саме поблизу його рідного дому проходила лінія фронту. А батько братів мешкає на Херсонщині і пройшов всі жахи окупації. Його населений пункт – Старосілля – був під постійними обстрілами, і чоловікові доводилося жити у підвалі. Після звільнення Херсонщини сини нарешті змогли поспілкуватися з батьком телефоном.

Одна з машин, яку доводиться обслуговувати братам – трофейна. «Росіяни на Сумщині, коли відступали, ховалися серед місцевих, переодягалися у цивільний одяг, залишали техніку. Саме тому Збройні Сили України отримали гарні трофеї, боєприпаси. Українська армія дуже потужна! Сподіваємося на перемогу, бо вже хочеться повернутися до сімей», - кажуть чоловіки.

Тож, саме завдяки людям, які пішли захищати свою країну цілими сім’ями, саме завдяки тим, хто їм допомагає та підтримує, наш потяг під назвою «Україна», що нині їде в темному тунелі, невдовзі побачить світло. І це світло неодмінно переможе темряву!».

Фото із сторінки 93 бригади.