У Дніпрі провели тренінги з порятунку тяжко поранених

Під час війни надавати першу допомогу постраждалим має вміти кожен.

Десятий місяць в Україні триває жорстока війна. Від обстрілів рашистів може постраждати будь-хто і будь-де.

Тому кожен свідомий українець повинен уміти надати допомогу при пораненні – і собі, і людям, які опинилися поруч.

Для цього у Дніпрі проводять тренінги, на яких навчають надавати таку допомогу.

На такому тренінгу побувала наша колега-журналіст Валентина Мінаєва-Максимович та поділилася такими враженнями:

«Цей тренінг – про біль та синці. І за всім цим ви прийшли добровільно». Так замотивували нас на початку безпекового тренінгу з тактичної медицини. Давати дьору було вже запізно. Залишалося: біль – терпіти, знання – всотувати, а навички – вдосконалювати.

Джерело болі та синців – турнікет. Такий результат – коли вірно його накладаєш. Тож, треба тямити, як його начіплювати, коли втрапив у халепу. Цих пристроїв безліч і різних поколінь. Але принцип один – зупинити кровотечу. Тут тренери ураз зламали стереотипи радянської БЖД про кровотечу венозну чи капілярну. Бо під вогнем їх ніколи та й немає сенсу розрізняти. Є кровотеча масивна. І крапка. Розпізнати її можна за кількома ознаками: фонтануюча кров, повністю чи частково ампутовані кінцівки, одяг та пов’язки, просякнуті кров’ю, та шок.

Вороток, стропа, пряжка, фіксатор, платформа… Ти завис з цим турнікетом, вчишся його розбирати/збирати. Аж тут лунає: «Права рука!» Треба хутенько зафіксувати пристрій на правиці, не допомагаючи. Бо ти ж умовно поранений.

А якщо це нога, то бажано ще й впасти на підлогу, перевернутися на бік та тугенько затягнути кінцівку. А якщо пікнеш: «Ой, боляче», зразу пригадується: прийшов на тренінг за синцями доб-ро-віль-но.

Варто накладати турнікет, перебуваючи вже в умовно безпечній зоні, 5-8 см вище поранення, табу – суглоби, пульс – відсутній. Позначити на лобі Т – турнікет і занотувати час. Безпечний – дві години. За цей час пораненого треба передати медикам. Однак ні в якому разі турнікет НЕ попускати та НЕ знімати.

Дієвіше турнікет працює на шкірі. Однак поверх одягу – теж можна. Імпровізований пристрій – із підручних матеріалів – краще не користати.

Поки розібралися з турнікетуванням, нагодилася тампонада. Пам’ятаєте, як військова в розії, «яка пройшла Афган», у казармі ділилася лайфхаком із чмобіками? Мовляв, запасайтєсь женскімі тампонами – на полє боя прігодятся. Ні фіга. Тампон не ущільняється в рані, а значить – не здатен зупинити кровотечу. Це треба робити вручну, бинтом. При цьому не тампонуються – голова, груди та живіт. І це на макеті все так легко та зрозуміло. І рукавички встигаєш надіти, і рана не липуча, і кров не юшить. А ось у реальності…

Вміння перевіряти дихання непритомного – то наука окрема. Бачу, чую, відчуваю – триєдина формула, яку ти бормочиш, прихиляючи вухо до пораненого. Ще мають триматися в голові цифри – 2-3 подихи на 10 секунд. І якщо таке дихання є – це не найгірший випадок. Також треба спромогтись перегорнути постраждалого на бік або ж вставити в носа назофарингеальну трубку. І це на макеті все так легко та зрозуміло. І трубка підходить, і проштовхується вільно, і поранений не стогне. А ось у реальності….

Я завжди думала, що робити непрямий масаж серця – це просто. Аж ні. Тут теж своя технологія. І руки треба скласти у правильний замок, і знайти середину грудини, і налягати під кутом 90 градусів, і 6-сантиметрової глибини натиску дотримуватися. І так – 100-120 разів на хвилину. І вже на 50-му натиску руки терпнуть, і всім тілом нависати складно, і спина не тримається. І ти думаєш: «Зараз тобі будуть надавати допомогу замість манекена».

І добре, якщо під рукою опиниться автоматичний дефібрилятор. Якщо ж обладнання немає, компресію доведеться робити до приїзду швидкої.

Надання допомоги в умовах бойових дій. Сьогодні це має вміти чи не кожен. Навіть якщо ви не на лінії фронту. Несподівано ця лінія може опинитися поруч. І там, де зараз не точаться активні бої, – безпечно умовно.

Стовідсотково підготуватися до таких станів неможливо. У критичній ситуації все одно тремтітимуть руки. І попри непереносимість виду крові це робити доведеться. Надавати домедичну допомогу. Маніпуляції – прості, речі – базові. І кожна помилка вартує життя.

Тактична медицина – це максимально зупинити кровотечу та максимально надати допомогу у критичній ситуації. Кажуть, зазвичай надає допомогу той, хто менше підготований.

Хочеться, аби ці навички не знадобилися на практиці, бо всі будуть здорові й неушкоджені.

Тренінг крутий! Дякую Ольга Гужва, Андрій Тележний за можливість!».

Фото зі сторінки Валентини Мінаєвої-Максимович.