В один день змінили життя і стали на захист своїх родин та країни: про людей мирних професій на передовій

Люди мирних професій і без військового досвіду. З першими вибухами, які у лютому прогриміли по всій країні, їхнє життя кардинально змінилося. Вони вистояли черги до військкоматів та пройшли навчання. Нині на передовій, за кілька десятків кілометрів від місця запеклих боїв.

«Ми на передньому краї стоїмо. До ворожих позицій до двох кілометрів. Була ситуація, коли нас помітила «ворожа пташка». До обіду ми не могли навіть вилізти з окопів. Навколо все було розтрощене. Тільки дивом ніхто тоді не постраждав», – розповідає командир відділення аеророзвідки з позивним Руля.

За три дні до війни Руслан підготував все для відкриття власного сервісу з ремонту автівок. Втім, запустити його так і не встиг. З першими вибухами зрозумів – його місце на передовій. Спочатку був у піхоті. Пізніше опанував безпілотник. Нині у його підпорядкуванні понад десять пілотів-операторів.

«Виявляємо противника, даємо координати. Наша роль – очі фронту. Сидіти у теплі не виходить. Доводиться працювати з окопів та на відкритій місцевості. У руках пульт керування – екранчик. Поруч побратими, які допомагають управляти дроном. Працюємо удвох чи втрьох», – пояснює пілот Микола із позивним Кіт.

Два дні на позиціях. Після – відпочинок. У години спокою він нерідко із телефоном у руках. Микола вкотре переглядає відео. На ньому восьмимісячна дочка вчиться промовляти свої перші слова. Взагалі, він багатодітний батько – має трьох дітей.

Олексій із позивним Раптор тільки-но готується стати батьком. До війни він очолював юридичний відділ в одній з компаній Дніпра. Після повномасштабного вторгнення ворога, за декілька днів закінчив всі справи і відправився до військкомату.

«Зі мною були друзі. Нас не брали, бо не мали досвіду. Вирішили піти у територіальну оборону. Записалися одразу у декілька центрів. Розділилися, аби не проґавити чергу. І тут один зателефонував. Повідомив, що місце є. Ми полетіли туди і от я тут – роблю свою справу», – каже Олексій.

Будівельник-висотник у мирному житті сьогодні за кермом військового автомобіля. Олександр із позивним Метелик вивозить артилеристів на бойові позиції.

«Добровільно пішов до військкомату. Пройшов навчання і тепер тут – на війні, – ділиться чоловік. – Не розумію, чому хтось має захищати моїх рідних, а я сидіти вдома. Тому вирішив саме так. Мама і сестра відмовляли, але це був мій вибір. Щодня на зв’язку з ними. Їду на бойові позиції – попереджаю, що буду офлайн, аби не хвилювалися».

На позиціях вже повна концентрація на бойових задачах. Виконуючи їх, вони щодня наближають перемогу.