На розкопуваному кургані в Підгородному заспівав кобзар

У Підгородному продовжуються розкопки кургану з охоронним номером 6068.

Два тижні тому початок розкопок цього кургану викликав великий суспільний резонанс, про що неодноразово писав Міський сайт.

Через деякий час пристрасті почасти вщухли. З'ясувалося, що роботи проводить Дніпровська археологічна служба – щоправда, були питання щодо методів цих робіт та дозвільних документів.

Як і раніше, багато громадських працівників не висловлюють захоплення через розкопки кургану.

А вчора біля його підніжжя пройшла незвичайна акція. Спеціально для захисту кургану Білюхова Могила з Ірпеня приїхав Охоронець курганів Віталій Кобзар. За підтримки групи захисників кургану він виконав низку виразних пісень.

Відео виступу поділилася Анфіса Букреєва.

А про нинішню ситуацію навколо розкопок своєю думкою поділився відомий історик, творець єдиного в Україні Музею Хреста Віктор Векленко:

«6068. До питання про курганний авангардизм

Мушу зазначити, що в археологічному дослідженні курганів вже нічого не розумію. Хоч були у мене гарні вчителі – Ірина Федорівна Ковальова, Зоя Павлівна Маріна, Володимир Андрійович Ромашко, але те, що бачу на кургані в Підгородньому не лізе в жодні ворота. Такої кривої бровки ніколи і ніде не бачив. Бик по дорозі – і той рівніше …є, тобто йде. Тобто ми маємо суцільний авангардизм, який може стати новим словом української археології, якщо не всієї, то хоча б її регіональним варіянтом.

Мене вчили важливості бровок, важливості поетапного дослідження… Але сьогодні і від очільника копачів у Підгородньому чуємо про право дослідника обирати методи дослідження кургану, і від деяких його «захисників».

Але є класичні підручники і методичні рекомендації. З найпізніших «Мартынов А. И., Шер Я. А. Методы археологического исследования: Учеб. пособие для студентов вузов.— М.: Высш. шк., 1989.— 223 с. ISBN 5-06-000016-8». І от щодо курганів, серед іншого, зазначається необхідність бровок, для великого кургану – не менше двох. І на кургані «Головна Могила» в Широківському р-ні 3,5 м заввишки було 6 бровок, причому центральна стояла до останнього, як це і вимагає археологічна наука і врізку в ній під впускне поховання робили вже перед знесенням цієї бровки. Схоже, що кількість бровок залежить тільки від зацікавленості археолога в якісній отриманій інформації.

Що ми бачимо у Підгородньому? Третина кургану знесена, якість бровки дуже умовна, згори докопуються до впускного поховання.

Мало того, майже завжди за будь-якої можливості має бути відкритим материк, щоб часом не «загубити» поховання. У даному випадку материка (тобто це вже суглинок) не видно. Вельмишановний Дмитро Леонідович Тесленко каже, що він його бачив, і це, безумовно, радує, але…

Дуже хочеться, врешті-решт, авторитетного висновку, щодо якості діяльності так би мовити дослідників, оскільки вже багато тем викликають додаткові запитання. Серед інших: кваліфікаційні документи видані на ім’я пані Шабельникової; якщо вона такий кваліфікований дослідник, то хотілося б побачити перелік її публікацій за останні три роки. Чомусь на кургані її не видно, а присутній тільки керівник регіональної структури ІА НАН України, хоча всю відповідальність за хід і результати робіт несе саме вона.

Щодо права дослідника на вибір методів дослідження, всій стурбованій громадськості нагадаю шматочок анекдоту «Не стріляйте в піаніста, бо він грає – як уміє».

Сьогодні перелякані археологи на курган викликали поліцію, бо невелика група місцевих активістів зібралася біля кургану послухати кобзаря. Ніхто не кидав в археологів камінням чи чимось іншим, не ображав їх поганими словами. Видно емоційна складова виявилась слабкою. І ще. Робота археолога є публічною і відвідувачі розкопок бувають різними; але гарчати на хранительку місцевого історико-краєзнавчого музею, яка знімала на планшет розкопки метрів за 10 (як не більше) від копача якось не зовсім порядно».

Фото – Віктор Векленко, Гріандр Тарновськи.