610 дней он мечтал просто выжить…

В Днепропетровской областной больнице имени Мечникова проводят реабилитацию украинского воина, который прошел через два года плена и пять пыточных лагерей.

10 лет больница Мечникова спасает пострадавших на войне. Особенно большая нагрузка на плечи врачей выпала в последние два года.

Многие пациенты требуют не только сложнейших операций, но и длительной реабилитации. Для этого в больнице создан специальный реабилитационный центр, о чем рассказывал Городской сайт.

Об одном из наших воинов, которому потребовалась не только хирургическая помощь, но и длительная реабилитация, рассказал генеральный директор больницы Мечникова Сергей Рыженко:

«610 діб мріяв не вмерти…

Миколі 50 років, родом з Волинської області, доброволець.

Під Червоним Лиманом після бою потрапив в ворожий полон.

А потім саме жахливе.

Побачив своїми очами справжні російські бараки, в яких перебувало до тисячі людей в одному приміщенні.

Камери, де не було ковтка свіжого повітря, де їли стоячи.

Каша, хліб та шматочок оселедця привели до дистрофії, схуд на 35 кг.

І кожного дня страх та думки за трьох діточок, сім’ю та Україну, яку люблю, і дуже хочу далі жити.

16 годин на добу стояли та благали Господа дати можливість повернутись додому.

П’ять російських таборів, подібних до концентраційних, про які читав в книгах, пройшов Микола.

Від довгого стояння наступила атрофія нижніх кінцівок.

Падав на підлогу та одержував гумовою палицею по ребрам.

Страхи, що сім’я, світ та Україна вже ніколи не повернуться.

В ці хвилини дуже хотілося вмерти.

Коли їли стоячи, слухав знущання та нелюдську поведінку зомбованих, жорстоких наглядачів, які примушували вчити огидні російські вірші.

Повернувся.

Признався, що сьогодні вперше посміхнувся, чекаючи родину в лікарні Мечникова, відчуваючи теплі почуття по всьому тілу.

Каже: в кожного своє щастя.

Микола сьогодні дарує свою душу без залишку».