Дніпровський музей «Машини часу» поповнився страшним експонатом

Внаслідок майже детективної історії директору цього музею Михайлу Прудникову вдалося розшукати «Таврію», яка була понівечена внаслідок ракетного удару рашистів по нашому місту 19 квітня.

Вже третій рік у Технічному музеї Дніпра "Машини часу" збирають експонати для виставки "Історія Перемоги". У місцях обстрілу вже зібрано багато свідчень варварства наших ворогів. Одне з почесних місць на майбутній виставці займе і автомобіль ЗАЗ-1102 «Таврія», який було просто розплющено після ракетного удару по будинку на Вокзальній площі.

Фото цієї машинифігурувало у репортажах про наслідки злочинної атаки.

Побачивши залишки машини, Михайло Прудніков звернувся до городян із закликом допомогти у пошуку автомобіля.

«Шкодую!

Співчуваю!

Розшукую!

Допоможіть знайти власника автомобілю ЗАЗ 1102 Таврія, який постраждав від ракетного удару РФ 19 квітня 2024 року.

Не можу зупинитися, я маю зібрати частини історії.

Новина про збір експонатів до виставки «Історія Перемоги» мала бути іншою. Напевно ви дізнаєтесь про неї, коли Дніпро заживе звичайним життям мегаполісу, без вибухів та тривог.

Припускаю, що цей автомобіль займе почесне місце у майбутній експозиції музею».

А вчора ввечері цей страшний експонат було знайдено.

Про це Михайло Прудніков в ексклюзивному коментарі до Міського сайту розповів наступне:

- Власника "Таврії" звуть Олексій, йому 30 років. Він родом із Вугледару. Після початку повномасштабної війни він переїхав до Дніпра, до цього будинку на Вокзальній площі. Саме в день обстрілу, 19 квітня, він мав іти до ЗСУ на службу. На щастя, після ракетної атаки він не постраждав, і тепер його бажання боротися з ворогами лише зросло. Але його улюблена «Таврія», що стояла у дворі будинку, перетворилася на купу заліза, що не підлягає відновленню. Знайшовши власника машини, саму «Таврію» у дворі я вже не виявив. Її пошуки тривали два дні. З'ясувалося, що рятувальники, які розчищали завали біля будинку, вивезли машину на полігон для сміття. Її там і вдалося знайти...

Детальніше про цю історію згодом можна буде прочитати на сторінціМихайла Пруднікова у соцмережі.

Фотографії надані Михайлом Прудніковим.