Как фотомодель из Днепровской бригады ТРО валит ордынцев

Городской сайт продолжает рассказывать о героях 128-й отдельной Днепровской бригады ТРО.

Судьба каждого из этих воинов уникальна. Но порой приходится изумляться тому, какие повороты делала жизнь этих воинов.

До 24 февраля 2022 года Сергей был инженером и… фотомоделью у своей жены, которая давно профессионально занимается фотографией.

А сейчас он валит рашистов и спасает побратимов.

О нем в 128 бригаде рассказали:

«Фотомодель в окопах валить російських ординців!

“ Коли по тобі працює танк - складні переживання у цей момент, навіть дуже”, - каже Сергій, коментуючи найсвіжіші враження від останнього бойового виходу. Він щойно повернувся і встиг лише заскочити у душ та замінити брудний одяг після багатоденного перебування в окопах.

На відміну від більшості бійців перед він камерою почувається, як риба у воді. Уточнює яка сторона у нього робоча і позує настільки вміло і невимушено, що кожен кадр тягне на кращий. “У мене дружина професійна фотографиня, вже десять років успішно на фрілансі, а для цього потрібна майстерність”, - пояснює він і розповідає, що саме на ньому вона тренувалася і відпрацьовувала нові ідеї. Про дружину і доньку, яка грає у метал-гурті, Сергій розповідає емоційно, з насолодою. Про бойові виходи - навпаки, спокійно і виважено.

“ Зайти на позиції, а потім вийти - це складна справа, бо у небі постійно висять російські дрони, які наводять арту або фпвішки-камікадзе”, - каже він. Втім ще важче - це тягнути у темряві пораненого на ношах.

“ Страшно бачити, як побратим вимикається від втрати крові і просить його покинути, щоб спокійно померти. А ми йому кричимо, щоб тримався і тягнемо до точки евакуації. Закинули пораненого на “Дракона”, на евакуаційний баггі, і бігом назад. Щойно відбігли, як на тому місці - гуп-гуп-гуп, три приходи РСЗВ… Тут така мудрість - чим швидші перебіжки на відкритій місцевості, тим ціліший будеш”, - каже Сергій зі знанням справи.

За останні вісім місяців він отримав чималу бойову практику, а до того був інженером-будівельником у Жовтих Водах і вперше взяв в руки автомат вже у навчальному центрі, де готують новачків. Але війна змушує вчитися швидко.

Сергій каже, що після Перемоги одразу поїде до дружини і доньки, за якими страшенно скучив: “Вони виїхали на захід України і вже так там обжилися, що й повертатися до свого міста не хочуть. Їздив до них у відпустку - така насолода, коли родина разом, що мені все одно, де це буде. Звісно, природа там трохи інша, але настільки вдома себе відчув, ніби там і народився”.

Але далі не відпустка, а новий бойовий вихід, де треба буде тримати клаптик своєї землі, бо якщо відійдеш, війна просто зробить ще кілька кроків у напрямку, де ти жив і де мріяв будувати майбутнє».