За страхом смерти – пустота и темнота

В Днепропетровской областной клинической больнице имени Мечникова ежедневно спасают наших защитников с самыми тяжелыми ранами.

Николай – доброволец с 2014 года. Не раз он стоял на волосок от смерти. Сейчас тяжелейшие ранения он получил под Часовым Яром.

О спасении героя рассказал генеральный директор больницы Мечникова Сергей Рыженко:

«Микола з Тернопільської області, смт Гримайлів, завжди спортивний, бадьорий, завжди був, де найважче та найгарячіше.

Служба на флоті, доброволець в 2014 році.

З початком повномасштабної війни взяв старшого сина Євгена і обидва записалися до лав ЗСУ артилеристами.

Не раз відчував страх смерті, розумів, що за цим завжди стоїть пустота та темрява. Завжди розумів, що на війні треба не помирати, а боротись до кінця за життя. Якщо навіть присипало землею, вилазити та жити.

Син Євген - це мої очі, мої думки та мої мрії разом з Україною.

Він завжди був поряд до поранення.

Він краще воює, ніж я.

Микола отримав поранення біля Часового Яру під час бою.

Уламок в правому оці, опіки обличчя, вибухом пошкоджено правий ліктьовий суглоб, артерію та нерв.

Рукою та пальцями не міг зробити жодного руху.

Після успішних операцій Олександра Губарика, керівника Центру патології та ендопротезування великих суглобів, все пішло на лад.

Життя почало налагоджуватися.

Попереду відновлення, але вже з'явилась посмішка, рухи пальцями та рукою, що дають повну надію на одужання.

Сняться тільки важкі сни, як вони разом з сином та хлопцями прощаються з полеглими.

Саме важке в житті - вибачитися, що не змогли вберегти, - каже Микола.

Хвилі війни затягують сумом, а хочеться яскраво жити та всім повернутися до своїх домівок…».

Фото со страницы Сергея Рыженко.