У Верхньодніпровському районі руйнується на очах родова садиба Олександра Поля

У цій садибі в селі Малоолександрівка народився та провів дитячі роки наш знаменитий земляк, «Степовий Колумб», «Першовідкривач криворізьких залізних руд», Почесний громадянин Катеринослава Олександр Поль.

Про величезну роль Олександра Поля у розвитку нашого міста та регіону загалом Міський сайт неодноразово розповідав.

Нагадаємо, що перед початком пандемії та Великої війни у Севастопольському парку було виявлено останки, які ідентифікували як прах Олександра Поля. У парку планували зробити величний Пантеон визначних мешканців нашого міста.

Але ці плани поставлено на паузу...

А тим часом на малій батьківщині Олександра Поля, в селі Малоолександрівка Верхньодніпровського району, у жалюгідному стані знаходиться родова садиба Полів.

У ньому зараз розміщується фельдшерський пункт. Будівлі давно потрібен капітальний ремонт.

Про його жалюгідний стан розповіла Олена Артеменко:

«Вони на увесь світ кричать, як поважають Олександра Поля. Як безмежно дякуюють йому за підняття рівня Дніпра і освоєння Криворізького басейну.

Вони написали кучу науково-краєзнавчих робіт, висвітлюючи масштабність його особистості.

Вони розкопали його могилу (так вони вважають) і роздивляються його кістки.

Вони щороку співають пафосні дифірамби і несуть квіти до пам'ятника у центрі Дніпра...

А він дивиться згори і не чує їх. Його погляд націлений на ось цей будиночок в далекій і вже забутій Богом Малоолександрівці. Тут він вперше побачив світ, тут пройшло його дитинство, тут він отримав першу домашню освіту, тут його нозі топтали траву і бігали до ставу. Він споглядає на все це згори і тихо плаче. Плаче від того, як занепадає, валиться, знищується, ось-ось розбереться на цеглу маєтність його пращурів, яку відібрали у нього потомки манкрутів, нащадки яких і співають йому наразі дифірамби.

І в непростій душі пана Поля народжуються важкі відчуття...

А на Панському озері оселилася пара лебедів , які розплодили потомство - і це єдине, що тішить заплакане око пана Олександра. Ще якійсь живій істоті тут стало добре, як колись у далекому дитинстві було тут добре йому...

А в обласному центрі є цілі управління культури та збереження пам'ятників історії та архітектури. Вони щодня роблять якісь справи, виставляють фотозвіти. В обласному центрі є знані науковці та краєзнавці. В обласному центрі багато кого є. Але який з цього всього пафосу сенс, коли ви не можете зберегти головне, що було важливим для вашого Героя...

Скажете "війна, тож не на часі", але занепад пішов задовго до війни і занепад відбувся в першу чергу в головах...

…Тут повинен бути текст захоплюючо-стандартний, а вийшло якось сумно, і все ж повірте, що очі автора цього тексту, мої очі, усе одно палали щастям, що я все це побачила, хай навіть у такому вигляді. Побачила вперше і будинок, і ставок, доторкнулася до колон і походила стежками старої маєтності…».

Заради справедливості зазначимо, що мерія Дніпра при всьому бажанні не може займатися цим питанням і витрачати кошти на відновлення.

А от в обласній раді могли б її розглянути. І виділити кошти – після настання мирних часів.

Фото Олени Артеменко