Надія вмирає останньою…

У Дніпропетровській обласній лікарні імені Мечникова щодня рятують наших захисників із найважчими пораненнями.

Часто у порятунку життя воїна багато залежить від нього самого.

Про чергового такого героя розповів генеральний директор лікарні Мечникова Сергій Риженко:

«Просто збережу надію…

Я продовжую триматися.

Половину серця тримаю в своїх руках, а половину тримають лікарі, - каже Володимир, йому 29 років.

В довоєнний час був дизайнером, закінчив Львівський університет.

Півтора роки на війні, бойовий медик.

Поранений на Донецькому напрямку.

Виконуючи бойове завдання по евакуації, підірвався на протипіхотній міні.

Ноги відірвало, як сухі тріски.

Сам собі наклав турнікети, рятуючи життя.

Ворожий дрон намагався скинути гранату, щоб добити Володимира.

Залишилась сила волі та надія бачити очі мами та дружини.

Знаю, що моя мама та дружина цього не переживуть.

Вони завжди були моїми самими близькими друзями.

Вони мій світ, моя душа та моє серце.

Я так багато хочу сказати, але так мало часу між операціями та перев'язками».

Відео про цетут.