Хто і чим годує воїнів Дніпровської бригади ТРО

Про це розповіли у Міжнародний день кухаря та кулінара, який відзначали вчора.

Сили та відвага воїнів 128-ї окремої Дніпровської бригади ТРО ЗСУ далеко не в останню чергу залежать і від того, чим годують героїв.

Ветеран цієї бригади, відомий дніпровський історик Дмитро Каюк у своїх нарисах з окопів уже неодноразово розповідав про секрети харчування на передовій.

У святковий день він присвятив особливі слова військовим кухарям:

«Вичитав, що 20 жовтня - Міжнародний день кухаря та кулінара.

Скажу чесно, дотепер навіть і гадки не мав, що ці два слова мають різне змістовне навантаження. А таки мають. Друзі, вітаю усіх причетних. Навіть тих, хто вміє лише варити крашанки та знає з якого боку відкривають банку з тушкованою свининою. Для аматора цього досить.

Особливі слова вітання нашим військовим кухарям. Серед них мало професіоналів. Здебільшого це хлопці й дівчата без профільної освіти. Але вони мають хист і бажання. А страви у їх виконанні до вподоби побратимам і посестрам.

Іноді серед них зустрічаються справжні деміурги, тобто творці. Хтось готував ще в цивільному житті. Хтось навчився вже в армії. Гарного кухаря реально поважають. Від його майстерності залежить не тільки фізичний, але й моральний стан солдата.

Військовий кухар неперебірливий. В нього зазвичай немає якихось особливих інструментів та приладів. Казан, пательня, решітка, дошка, ніж та черпак. Мабуть це, все. У самих просунутих зустрічається ручна м'ясорубка. Військовий кухар не має власної кухні. Де стоїть підрозділ там і готує. Частіше на відкритому вогні, газовому балоні, сільській печі або електроплиточці. Нерідко кухаря не звільняють від виконання бойових завдань. Зранку він чаклує над казаном, а в обід вже шмаляє по московитах з гранатомета.

Що поробиш! Війна!».

Сюжет про кухарів 128-ї бригади можна переглянутитут.