«Кіберодяг — це наша розробка»: у Дніпрі волонтерки створюють адаптивний одяг для військових

Коли життя розділилося на “до” і “після” з лютого 2022 року, багато українців поставили собі запитання: що я можу зробити для своєї країни?

Для Марини Пальченко та її команди відповідь була очевидною — допомагати захисникам України, розповідає “Наше місто”.

Ще з 2014 року Марина допомагала військовим у шпиталях: лагодила одяг, створювала зручні вирізи для поранених. З початком повномасштабної війни її команда зосередилася на пошитті балаклав та термобілизни. Однак влітку 2022 року вони зіткнулися з новою потребою — адаптивний одяг для поранених військових.

«Коли ти приходиш до лікарні, а молоді хлопці соромляться тебе, бо лежать голі під простирадлом, розумієш, що треба діяти», — згадує Марина. — Спочатку було важко морально, але ми змогли подолати цей бар’єр і розпочати виробництво. Так з’явилися перші адаптивні вироби: штани з липучками замість гудзиків, футболки зі зручними вирізами — одяг, який полегшує життя пораненим».

На початку команда працювала в невеликому мініцеху, але завдяки ідеї віддаленого пошиття вдалося об’єднати понад 900 майстринь з України та світу.

«Лише вчора з Чорноморська зателефонував капелан і сказав, що п’ять майстринь хочуть долучитися. Вони планують організувати невелику майстерню, щоб шити для поранених в Одесі», — розповідає Ксенія Самович, співзасновниця ініціативи.

Унікальність речей полягає в їхньому дизайні. Вся продукція — від шкарпеток до адаптивного одягу — створюється з урахуванням потреб поранених. У процесі задіяні сотні людей: хтось шиє, хтось нарізає липучки, хтось носить тканину чи відправляє посилки до госпіталів.

Основний виклик для команди — це фінансування. Усі витрати на матеріали покриваються завдяки донатам. Марина Пальченко пояснює:

«Ми маємо зареєстровані волонтерські картки, кошти з яких використовуються виключно на матеріали та організацію процесу. Ми завжди відкриті для нових волонтерів і благодійників. Якщо ви вмієте шити або можете допомогти фінансово — приєднуйтеся!»

Для багатьох майстринь участь у «Швейній роті» стала способом підтримати себе в найважчі моменти.

«Ця робота допомогла мені не з’їхати з глузду в перші дні війни», — зізнається Марина. «Це стало терапією для багатьох із нас, способом вистояти і допомагати країні».

“Швейна рота” — це більше, ніж про одяг. Це про турботу, єдність і віру в те, що людяність завжди перемагає.