Ветеран Дніпровської бригади ТРО розповів про незвичайну ялинку на фронті

Ветеран 128-ї бригади «Дике поле» історик Дмитро Каюк здивував черговою незвичайною історією з фронту.

У будинках та квартирах мешканців Дніпра доживають останні дні новорічні ялинки.

На фронті цей символ свята найчастіше живе лише у спогадах героїв, які мріють повернутися додому та відсвяткувати Новий рік у родинному колі.

Але бувають і зовсім незвичайні історії, коли ялинка з'являється у зоні бойових дій.

Про такий випадок розповів відомий дніпровський історик Дмитро Каюк, який із перших днів Великої війни дає відсіч ворогам у складі 128-ї Дніпровської бригади ТРО «Дике поле»:

«Трапилася на початку 23-го року зі мною така історія.

Виїхав в тил. Небо в низьких важких хмарах (тобто удар дрона малоймовірний). Для арти відстань величенька – кілометрів 15. Дорога пуста. Ні техніки, ні особового складу. Тобто цілити ні в кого.

Їхав безтурботно або, як казав наш тодішній ротний Женя, "на папіросці": бронік і каска у вигляді вантажу, музика оре, я весь замріяний. Повний розслабон.

І раптом, метрах десь в 30-40, перед бампером мого китайця, прямо на дорожньому полотні рвонув вибух: спалах, грудки асфальту, щебінь і брудний викид диму.

Це було абсолютно несподівано. Я рефлекторно дав по гальмах і розгублено завмер. Реагувати на обстріл на передку я був готовий. А от в тилу, як виявляється, - ні. Навколо рівнесеньке голе поле. Ні ям, ні кюветів. Нічого, що можна було б використати як укриття не було.

І тут мало не над головою почали рватися реактивні снаряди. Я сповз на підлогу кабіни, втопив педаль газу й рвонув вперед, ледь визираючи з під "торпеди". Машину не жалів, гнав по ямах, як навіжений, аби швидше вийти із зони вогню. Зупинився лише в селі В-ка - під прикриттям хат. І ось тільки тут видохнув.

Увечері вже весело розповідав хлопцям про пригоду. В принципі, нічого незвичайного. Фронт є фронт.

Через пару днів у вирву хтось із хлопців встромив ялинку. Очевидно з суто прагматичних міркувань – аби водіям було видно провалля.

Ще через деякий час в когось вистачило фантазії й натхнення прикрасити ялинку в воронці мішурою та ялинковими кульками. Так на дорозі в тил з'явилася новорічна ялинка.

Простояла вона, як годиться, до літньої спеки. Хлопці жартома називали її ялинкою Доцента.

Ось така буденна історія…».

Фото Дмитра Каюка.