В лютый мороз на Днепропетровщине проводят ремонт дорог – в чем причина спешности?

С этими дорогами ситуация не терпит отлагательств и не может подождать до наступления теплых дней.

Разумеется, ремонтировать дороги при морозе до минус 17 градусов, снегопаде и гололеде может заставить только крайняя необходимость.

Она уже давно наступила на тех дорогах, которые ведут из нашей области в зону боевых действий на востоке страны. Медики, эвакуирующие раненных, волонтеры, военные уже давно говорят и пишут о крайне удручающем состоянии этих дорог. Они давно разбиты в том числе и тяжелой военной техникой.

Несмотря на гололед, снег и страшный холод, работники Службы восстановления в Днепропетровской области героически приводят эти дороги в порядок.

Об этом рассказал руководитель этой службы Александр Коломийцев:

«Ямковий ремонт під звуки канонади.

Це теж фронт. Він не в окопах і не в бліндажах, тут немає автоматів у руках, але тут теж ризик, пил і запах гару.

Ми не воюємо, але ми воюємо щодня.

Ми виходимо на дороги, які поранені так само, як і наша країна. Вибоїни, тріщини, свіжі сліди від уламків. Ми кладемо асфальт на землю, що здригається від вибухів. Ми працюємо під гуркіт гармат, знаючи, що в будь-який момент цей гуркіт може стати останнім, що ми почуємо.

Але ми не зупиняємось. Бо знаємо: цією дорогою має пройти швидка, що везе пораненого. Має проїхати машина з волонтерами, які везуть бронежилети й тепловізори. Має рушити колона з нашими захисниками, які прямують на передову.

Так, це небезпечно. Але де зараз безпечне місце в нашій країні? Бійці стоять на передовій – і вони повинні знати, що у них є міцний тил. Що є дорога, якою їх евакуюють, якщо стане зовсім зле. Що є шлях, яким до них привезуть усе необхідне.

Ми латаємо ями і молимося, щоб цією дорогою ніколи більше не їхали чорні катафалки з нашими Героями.

Це наш фронт. І ми стоїмо на ньому до останнього».