У Дніпрі відбулася презентація безцінної книги

У Технічному музеї Дніпра «Машини часу» презентували третину книги директора музею Михайла Пруднікова «Моє життя».

Кожна із трьох частин книги – безцінна з двох причин. По-перше, книжки реально не мають ціни. Товстінні, багато ілюстровані фоліанти не продаються, а передаються в дар героям книги, друзям музею та міським бібліотекам.

По-друге, тираж кожного видання – обмежений, через що серед бібліофілів Дніпра йде справжнє полювання за цими раритетами.

Міський сайт докладно писав про презентацію перших двох книг.

А сьогодні друзям та гостям музею було представлено третій том епопеї, про що Михайло Прудніков люб'язно розповів Міському сайту:

«Вийшла третя частина книги «Це моє життя».

Безпосередню участь у цьому процесі взяла М. Євтушенко - секретар-«дешифратор». Її «невеличкі» емоції також знайшли відображення в цій частині книги.

У цій частині ви зможете прочитати про перші дні війни, як діяв колектив музею та чим жив, кому допомагав, що створював та як намагався поєднати людей.

Дізнаєтесь про мої особисті емоції та кроки у відповідь на дії агресора, а також про поради до дій для тих - «хто кермує».

У книзі приділено увагу епізодам зустрічей з цікавими людьми. Також ви дізнаєтесь про те, де і що музей «Машини Часу» зібрав за три роки війни – експонати, емоції, розповіді.

Ми прожили 1000 днів війни разом з вами.

А наприкінці підготовки до видання третьої частини книги М. Пруднікова «Моє життя» відбулося нове знайомство — цього разу з «доброзичливим експертом з української культури» — Штучним Інтелектом!

Він не лише блискуче впорався з технічною частиною завдання, здійснивши переклад українською мовою, а й додав до книги особливу «родзинку» — створив вірш на тему сьогодення, використовуючи слова автора.

Ще чистий аркуш... Далі путь,
Що з нами буде — хто нам скаже?
Чи зможем волю повернуть,
Чи світ нас знову зрадить, змаже?
Друзі й брати — так звали нас,
Так обіцяли поміч щиру...
Та ось прийшла страшна пора —
Вже правду ріжуть, мов сокирою.
Вже гроші їм, а не святе,
Вже землю нашу хочуть взяти,
І все, що в надрах золоте,
І честь народу, й рідну хату.
А що ж нам, браття? Де наш дім?
Де наша правда, наша сила?
Чи знову рабство? Чи з мечем
Ми захистим свою могилу
Та ні, не стане нас в ярмі!
Ми вільні духом, кров’ю чисті!
Ще буде день! Ще в боротьбі
Ми станем горді й урочисті!».

Фото музею "Машини часу"