Кривому Рогу – 250 років!

Саме у цей день 250 років тому зафіксована перша письмова згадка про це місто.

Так-так, за офіційними джерелами Кривий Ріг – на рік старший за обласний центр. Адже своє 250-річчя Дніпро буде святкувати лише наступного року.

8 травня (27 квітня за старим стилем) 1775 року в «Розписі заснованих поштових станцій по річці Інгулець від Кременчука до Херсона» з'являється перша офіційна письмова згадка про Кривий Ріг.

Тож сьогодні славетне промислове місто Дніпропетровщини святкує своє 250-річчя!

Ми зібрали цікаві факти з історії Кривого Рогу.

Що було до першої згадки?

Археологічні розкопки свідчать, що на Криворіжжі були стійбища мисливців на мамонта, поселення перших землеробів та скотарів, риболовів, а також степові кургани. Під час палеоліту тут з'явились, ймовірно, перші люди.

Вчені-археологи знайшли чимало історичних артефактів, які підтверджують присутність людини на Криворіжжі вже 100–70 тисяч років тому: гостроконечник неандертальця, виявлений поблизу с. Кудашеве, стоянка кроманьйонців із наскельним розписом у Дубовій Балці, залишки майстерні з виготовлення знарядь праці в Балці Ковальській, стріли, знайдені біля сучасного мікрорайону Зарічний, мідні вироби давніх скотарів і землеробів, кам’яні гробниці з орнаментальними малюнками та солярними символами кемі-обінців, срібні прикраси представників ямної культури, ритуальні чаші катакомбної культури, залишки кам’яного житла та золоті прикраси представників сабатинівської культури..

Степами Криворіжжя проходили скіфи, монголи, половці, монголо-татари, гуни, хозари, печеніги...

Козацька епоха

У ХV–ХVІІІ століть Криворізькі землі входили до складу Війська Запорозького Низового. Тоді уздовж правого берега річки Саксагань пролягала стара Батуринська дорога, що нею колись Богдан Хмельницький водив свої полки на Жовті Води. Поштова станція Кривий Ріг була побудована за розпорядженням кошового отамана Петра Калнишевського.

Сприятливим фактором для початку постійного заселення краю стало прокладення через Кривий Ріг стратегічного шляху з Кременчука до Очакова, який з’єднав столицю Півдня Російської імперії з укріпленим пунктом на узбережжі Чорного моря.

Постійні поселення на Криворіжжі виникають у першій третині ХVІІІ століття з організацією зимівників Інгульської паланки Запорозької Січі, хоча й до того криворізькі степи неодноразово ставали ареною протиборства козаків із татарами Орди. Донині в топоніміці Кривого Рогу зустрічаються корені тюркського походження – назва сучасного мікрорайону «Карачуни» в перекладі з татарської означає «чорна смерть». За легендою, колись тут козаки зробили засідку на татар і знищили весь їхній загін.

У 1770–1771 роках у Кривому Розі розташовувалася Ставка Коша Запорозької Січі. Залишки її фортифікаційних споруд археологи знаходили поблизу кургану Царева Могила, розташованому в Центрально-міському районі Кривого Рогу.

Ще за часів славної козаччини пролягав у Крим чумацький шлях, який називали Кизикерменським шляхом, повз маленьке мальовниче сільце на стику двох річок. Ніхто і назви його не знав. Та знайшовся один метикуватий чоловік, кульгавий на праву ногу, і поставив край степової дороги невелику корчму. Стали завертати до неї свої валки чумацькі ватажки, щоб підкріпитися та відпочити у доброго й гостинного господаря корчми. А частував він всіх заїжджих гостей доброю горілкою з великого кривого коров’ячого рога, який був до дзеркального блиску відполірований тисячами людських рук і страшенно подобався всім подорожнім.

Звідки пішла назва міста

За легендою, засновником зимівника Кривий Ріг, який виник на лівому березі Саксагані, в місці її злиття з Інгульцем, був козак Ріг. За легендою, в бою він отримав поранення, облишив військову службу і оселився на Саксагані. Багато істориків свідчать, що козака Рога не існувало або він не мав аж такого серйозного відношення до заснування Кривого Рогу.

Сліди багатьох народів

З давніх часів просторами Дикого полю кочують різні племена: скіфи, сармати, монголи, гуни, хозари, печеніги, половці, монголо-татари… Головними видами їхніх занять були скотарство, землеробство і полювання. З часів Київської Русі та до початку ХV століття територія сучасного Криворіжжя була заселена тюркомовними племенами, які входили до складу Золотої Орди. Неозорими степами продовжували кочувати половці та буджацькі татари.

Після того, як Запорізьку Січ знищили, на Криворіжжі з’явились перші панські села та поселення колоністів – німців, євреїв, балканських слов’ян і кріпаків. З тих часів у нашому місті є вулиці на честь представників інших національностей та народів - Німецька, наприклад.

Поселення, село, містечко

За наказом фельдмаршала Рум’янцева-Задунайського кошовим отаманом Запорозької Січі П. Калнишевським «…у Курячій балці Саксагані поставлена 27 квітня 1775 року в Кривому Розі поштова станція…», де для несення служби поселено п’ять козаків. Поселення швидко зростало і вже в 1781 році налічувало 412 дворів із 2 184 мешканцями.

Новий етап в історії Кривого Рогу розпочався після ліквідації Запорозької Січі та роздачі земель у володіння російським дворянам, переселенцям з інших країн і козацькій старшині – з’являються панські села, поселення колоністів і кріпаків, перевезених із інших губерній.

Початок 1829-го року приніс Кривому Рогу новий статус, який спричинив військову повинність для всіх поселенців чоловічої статі – козацьке поселення було перетворене на військове. Чоловіків віком від 18 до 45 років зарахували до 5-го резервного ескадрону 8-го Бузького уланського полку. В місті з’явилася школа для дітей військових поселенців, діяли церква св. Миколая та хор, зводилися кам’яні будинки.

1860 року Кривий Ріг проголошено містечком, яке завдяки вдалому розташуванню поблизу великих шляхів перетворюється на своєрідний торговельний центр. Тут щорічно відбувається по два-три багатолюдних ярмарки. Розвиваються різні ремесла: гончарне, шорне, бондарне та інші. Відкривається пошта і перша школа міністерства народної освіти; завершується будівництво кам’яної Миколаївської церкви. Життя містечка вирує переважно в районі вулиць Поштової та Миколаївської (нині проспект Поштовий і вулиця Свято-Миколаївська).

Олександр Поль дав поштовх розвитку міста

Одна з найвідоміших історичних постатей Кривого Рогу Олександр Поль знайшов тут залишки плавильних печей в Дубовій і Ковальській балках. Знахідка XIX століття наштовхнула істориків на висновок, що, ймовірно, племена скіфів були першими, хто займався металургією на Криворіжжі.

Слідуючи археологічним захопленням, Поль приїздить до Кривого Рогу, де майже випадково відкриває багаті поклади заліза. Десять років свого життя витратив він на збір коштів, подолання адміністративних перешкод, пошук офіційної підтримки й однодумців. Врешті, не знайшовши їх, почав дослідження власним коштом. Результатом його титанічної праці став початок промислового видобутку залізорудних покладів Криворіжжя. Наприкінці лютого 1881 року група французьких бізнесменів та О. Поль заснували «Акціонерне товариство Криворізьких залізних руд» зі штаб-квартирою у Парижі. В тому ж році за активної участі О.М. Поля товариство відкрило першу в басейні Саксаганську рудню. В травні почався видобуток руди.

Шлях до промислового гіганту

Відкриття багатих покладів залізної руди та початок промислової її розробки перетворили не дуже цікаве містечко на промисловий гігант Дніпропетровщини.

Розвитку рудовидобувної галузі сприяло будівництво залізниці, яка з’єднувала криворізьку руду з вугіллям Донбасу. Ініціатором будівництва залізниці був Олександр Поль. На початку 1870 року він розпочав клопотання перед урядом, яке підтримало Катеринославське губернське земство та Перший з’їзд гірничопромисловців Півдня Росії. Але внаслідок російсько-турецької війни будівництво залізниці розпочалося лише в 1881 році, а завершилося в 1884-му. Бурхливий розвиток басейну нагально вимагав подовження Катерининської дороги – в наступні роки добудовано Саксаганську гілку, відрізок Роковата- ст. Колачевська, від ст. Довгинцеве до Нікополя та інші.

Промисловий підйом 90-х років ХІХ століття, який у літературі отримав назву «залізної лихоманки», вивів Кривий Ріг в лідери гірничодобувної промисловості Російської імперії: обсяг криворізької руди складав 42,8% загально-імперського видобутку. В 1897 році Кривбас вийшов на перше місце в імперії з видобутку руди, випередивши Урал та інші центри. Дещо пригальмувала стрімкий розвиток Криворізького басейну економічна криза початку ХХ століття, однак не зупинила. У Кривому Розі та його рудному районі вже нараховувалося 79 рудень, які належали 35 фірмам з переважно іноземним капіталом, чотири чавуноливарні заводи.

Місто стрімко почало зростати

З появою заводів сюди потоком почали з'їжджатись на заробітки люди з усіх куточків Російської імперії, до складу якої тоді входила Україна. За підрахунками відомого вченого-історика, професора Криворізького державного педагогічного інституту Петра Варгатюка, в місті наприкінці ХІХ століття проживало 32 тисячі осіб і нараховувалося 5 940 дворів. На той час Кривий Ріг належав двом губерніям – Катеринославській та Херсонській, що значно ускладнювало адміністративне управління містечком і гальмувало його розвиток.

На початку XX століття у місті почали будувати багатоповерхові житлові будинки. Деякі вулиці вже покрили бруківкою. У місті працювали механічний завод, фабрика фарб, пивоварний завод, пристані та склади лісу, парові млини, олійниця, 256 торгових закладів, фотоательє, аптеки та аптечні магазини, 11 лікарень на 116 ліжок, 25 приймальних покоїв, чотири друкарні. У 1899 році на руднях Новоросійський, С. Колачевського, Брянського товариства вперше запроваджено народні читання з «тіньовими картинками». Працювало відділення комерційного банку та нотаріальна контора. Освітянські заклади були представлені 17 початковими школами, однокласною земською школою на 200 учнів, залізничною школою-церквою, чотирма приватними єврейськими школами, комерційним і сільськогосподарським училищами. Релігійні служіння проводились у восьми православних храмах, чотирьох православних молитовних домах, новозбудованій синагозі. Для приїжджих і місцевого бомонду діяли готелі та заїжджі двори, ресторани, більярдні.

У 1919 році Кривий Ріг нарешті отримав статус міста.

Індустріалізація 1930-х

Відчутні зрушення в розвитку міста сталися під час індустріалізації країни Рад. У 1930-х роках завершено відбудову та реконструкцію рудень, збудовано найпотужніші шахти «Капітальна», «Центральна» та інші, стає до роботи нова Криворізька района електростанція, введено в дію Центральні механічні майстерні Південнорудного тресту, які пізніше трансформуються в завод гірничорудного обладнання «Комуніст».

Розпочинається гігантське будівництво металургійного заводу. Пізніше стали до ладу коксохімічний, суріковий заводи, підприємства з виготовлення меблів, взуття та одягу, хлібозаводи, маслозаводи, м'ясокомбінати тощо.

Грандіозні масштаби будівництва давалися неймовірно високою ціною, вимагали надзусиль. Не вистачало робочих рук, кваліфікованих кадрів у різних галузях. Умови роботи та життя працівників були жахливі: працювати доводилось примітивними знаряддями, а жити в землянках і очеретяних бараках. Ускладнював ситуацію невмолимо підступаючий голод, і, незважаючи на постачання продуктів харчування для робітників підприємств, продовольства не вистачало. В місті діяла карткова система на продовольство і хліб.

Індустріалізація набирала обертів. Місто зростало завдяки звитяжній праці десятків тисяч криворіжців, будувалися підприємства, нові гуртожитки, будинки для шахтарів, робітничі селища, школи, лікарні. 1934 року по Кривому Рогу пройшов перший трамвай, з’єднуючи центральну частину міста з новобудовами Соцміста. 1936 року утворено три райони міста – Центрально-Міський, Дзержинський і Жовтневий. Відкрилися перші вищі навчальні заклади: 1929 року – Криворізький гірничо-рудний інститут, а 1930-го – педагогічний інститут.

Післявоєнна відбудова

922 дні нацистської окупації залишили в місті зруйновані корпуси заводів і районної електростанції, підірвані 54 шахтних стволи, в руїнах будівлі торговельних підприємств, інститутів, шкіл, лікарень, сотень житлових будинків. Забрано життя понад семи тисяч криворіжців, більше двох тисяч були примусово вивезені на роботу до Німеччини. За оцінками Надзвичайної комісії з визначення збитків і злодіянь німецько-фашистських загарбників по містах і селах УРСР, матеріальні збитки, завдані місту за роки війни склали 1,2 млрд. руб.

У перші післявоєнні роки в Кривбасі відновили роботу металургійний, коксохімічний заводи, значних масштабів набувало житлове та соціально-культурне будівництво, працювали поліклініки, лікарні, школи, палаци культури, клуби, кінотеатр, драматичний театр, бібліотеки.

У подальші роки промисловість міста розширювалась. З 1955 по 1965 роки стали до ладу п’ять гірничо-збагачувальних комбінатів, які працювали з бідними рудами. Введено в дію нові шахти, на металургійному заводі збудовано найпотужніші в світі домни № 8 та № 9. Кривий Ріг зростав і все більше набував рис великого індустріального центру з розвиненою інфраструктурою: в місті організовано сім районів, зросли нові комфортабельні житлові мікрорайони, діяли більше 900 магазинів, 20 стадіонів, сім палаців спорту, 19 басейнів, 142 школи, 18 технікумів, чотири вищі навчальні заклади, сім науково-дослідних і проектно-конструкторських інститутів, 15 кінотеатрів, 49 палаців культури, історико-краєзнавчий музей, музично-драматичний театр тощо. Крім промислових гігантів Кривбас розвивав потужний науковий потенціал, який був запорукою передових технологій гірничо-металургійної галузі. На 1986–1993 роки припав пік будівництва житлових будинків. Щорічно будувалось близько 450 тис. кв. м. житла.

Часи незалежності України

У 1990-х роках, після розпаду СРСР, Кривбас переживав складні та болючі часи. Промислове виробництво міста скоротилося на катастрофічні 45 відсотків, закривались шахти та заводи, значно уповільнились темпи будівництва житла й об’єктів соціально-побутового призначення. Містоутворююче підприємство – металургійний комбінат було продано іноземній компанії «МітталСтіл». Скоротилося фінансування найважливіших міських програм з розвитку охорони здоров’я, освіти, транспорту та культури. В міських лікарнях не вистачало найнеобхідніших ліків.

Однак, «залізний» Кривбас вистояв, подолавши чергову кризу в своїй непростій історії. Сучасний Кривий Ріг – це велике індустріальне місто, яке простягнулося з півночі на південь на 126 км., з населенням понад 600 тисяч мешканців. Центр Криворізького залізорудного басейну – найважливіша сировинна база металургії України з потужними промисловими підприємствами. Місто з величезним інтелектуальним, науковим і творчим потенціалом, а головне, Кривий Ріг – місто чудових, талановитих і працьовитих людей.

А у наш буремний час це місто мужньо тримає спільний фронт України проти агресора. І разом з усіма нами вірить у нашу Перемогу и довгоочікуване настання мирних часів.

За матеріалами «Першого Криворізького», «Дніпро культура» та інших джерел