В Днепре десятилетиями разрушается историческое наследие. Кто виноват и что делать?

Вчера в нашем городе состоялись очень бурные общественные слушания, посвященные программе охраны культурного наследия города Днепр на 2026-30 годы.

О ситуации с историческим и архитектурным наследием в нашем городе Городской сайт пишет систематически.

За редкими исключениями, ситуация в целом печальна. За годы независимости Украины десятки исторических зданий исчезли с карты Днепра. Сотни – находятся в плачевном состоянии и неуклонно разрушаются. К этой ситуации привел целый комплекс проблем, о которых мы писали подробно и неоднократно.

Сейчас разработана программа охраны культурного наследия города на ближайшие 5 лет. Ее рассмотрению и внесению предложений были посвящены общественные слушания.

Их градус значительно повысила публикация одной известной общественной организации о плачевном состоянии исторических зданий и отсутствии охранных договоров на многие из них. Представители этой организации тоже присутствовали на слушаниях, значительно добавив накала страстям.

Своими впечатлениями и выводами по итогам общественных слушаний с присущим ему юмором поделился авторитетный архитектор Днепра, председатель Днепропетровской областной организации Национального союза архитекторов Украины Михаил Алипов:

«Я архітектор Аліпов Міхаіл, який в черговий раз відвідав громадські слухання...

Фабула: громадськість у формі громадських слухань намагалась надати зауваження та рекомендації до програми з охорони культурної спадщини м.Дніпра на 2026-2030 роки.

Розробник програми - відповідне управління Дніпровської міської ради, під керівництвом Надії Лиштви.

Що хочу сказати: в такий спосіб люди нормально комунікувати не можуть, а по фахових темах не можуть зовсім.

Слоган слухань : "я в цьому не фахівець, але хочу сказати ......".

При цьому я не розумію, чому при реєстрації учасникам не видають каміння, було б чесніше.

Громадськість розподілила питання, щоб різними голосами, та у формі претензій пускати їх у Надію Лиштву :

- Чому руйнуються фасади по Січових Стрільців 25, 24, 28? І хто в цьому винен? Може загадкова особа?

- Чому Готель АСТОРІЯ досі не має охоронного договору ? Та може в цьому винен пан Корбан ?

- Чому готель Україна виключений паном Лазоренко з переліку пам’яток архітектури, та може це також злий задум пана Корбана ?

- А давайте змусимо забудовників не підходити до пам’яток архітектури ближче за 70 метрів, бо все одно спотворять.

- А чому руйнується будівля аптеки на проспекті Нігояна ?

- А чому пані Лиштва замість захищати пам’ятки архітектури вішає на ці пам’ятки інформаційні дошки, ці дошки не врятують пам’ятки від руйнувань!

- А чому бомжам можна потихесеньку розбирати БУДИНОК ОФІЦЕРІВ на Воскресенській а пані Лиштві з усією Міською Радою та паном Фіатовим неможна відремонтувати об’єкт, який знаходиться у приватній власності ?

- І що пані Лиштва робить задля запобігання всьому цьому ? Що ? Бо заяви до поліції, листи до МінКульту, штрафи недобросовісних власників це все забавки та викликає саркастичні посмішки громадськості. ЩО пані Лиштва зробила такого справжнього, звитяжного, для порятунку будівель?

- А, ще було питання чому пані Лиштва досі не знесе пам’ятник Маргелову на набережній, хоч якось би реабілітувалась за втрачені пам’ятки.

Зазвичай дійшла черга до розгорнутої тези, що гроші на інформаційну діяльність у 3 000 000 грн на 4 роки, потрібно перерозподілити на переселенців, наприклад, або на військо і марно, що пані Лиштва постійно наполягала на тому, що і попередня і запропонована програма по збереженню історичної спадщини не фінансується під час військового стану, та розрахована виключно на період після завершення військового стану. Хто це чує взагалі.

Наприкінці громадськість зазвичай почала резюмувати.

При цьому були і слушні пропозиції та зауваження.

В числі останніх було питання про долю започаткованої Алеї Героїв перед будівлею Міськвиконкому. При цьому саме такі людські аспекти зазвичай не помічають в своїй діяльності професіонали. І я в котре подумав, що на справді в громадських слуханнях є сенс, але як же до цього сенсу добратись через пласти взаємної недовіри, ненависті та звинувачень.

Надії Лиштві особиста повага та вдячність за роботу.

Прикінцеві питання , на які особисто у мене нема відповідей :

- Чому так нестерпно важко бути доповідачем на будь яких громадських слуханнях?

- Чому будь хто з натовпу громадськості вважає своїм святим обов’язком вимогливим голосом вказувати посадовій особі ЩО САМЕ ЇЙ РОБИТИ ?

- Чому так мало апріорної поваги до особи, яка взяла на себе відповідальність за окремий аспект нашого життя?

- Чому найрозповсюдженіша заява більшості громадських слухань звучить якось так : ВСЕ, ЩО ВИ ПРОПОНУЄТЕ та РОБИТЕ, - ВСЬОГО ЦЬОГО НАМ НЕ ТРЕБА!».

Фото из архива Городского сайта и открытых источников.