Американское издание посвятило большой материал Павлограду

О трудных буднях нашего прифронтового города написали журналисты The Globe and Mail.

Зарубежные журналисты провели не один день в городе, который принял тысячи беженцев и регулярно подвергается вражеским обстрелам.

О том, что получилось в итоге, рассказала Екатерина Гаценко, которая принимала участие в этой работе:

«Мій колега, журналіст Mark MacKinnon, створив глибокий і щемкий репортаж про Павлоград. Про місто, яке стало прихистком для людей із Донеччини та Луганщини, змушених тікати від війни. Місто, що гідно несе свій шахтарський характер і зараз тримається попри близькість фронту.

Ми провели кілька днів у Павлограді. І всюди — вулицями, школами, музеями, навіть лікарнями — відчувається війна. Вона звучить навіть там, де її не має бути — у пологовому будинку. Ми записували інтерв’ю з Тетяною Котенко саме тоді, коли в неї вже почалися перейми. Наступного дня вона народила первістка — сина Сашу. «Я дуже сподіваюся, що до того часу, як він стане достатньо дорослим, щоб пам’ятати, ця війна вже закінчиться – і більше не буде вибухів чи тривоги», — каже жінка.

На найкраще сподівається і Наталія Івашко, якій довелося двічі втратити дім і роботу. 28 років вона працює на шахті — нині машиністкою підземних установок на Західно-Донбаській шахті. Її рідний Гірник і Вугледар, де вона очолювала вуглехімічну лабораторію, зараз окуповані. Вона працювала й у Покровську, але через небезпеку знову мусила залишити роботу.

У 7-й школі Павлограда під час повітряних тривог діти спускаються під землю і продовжують навчання. Мене особисто розчулила історія 13-річної Кароліни, якій у 2022 році довелося поїхати з рідного Лисичанська. Її тато й бабуся залишилися по той бік лінії фронту — і дівчинка досі спілкується з ними онлайн, мріючи знову побачити близьких. Кароліна додає, що її зможуть зрозуміти тільки ті, кому теж довелося залишити свій дім.

Ми встигли почергували і з 59-ю окремою штурмовою бригадою. Хлопці розповідають, що кількість дронів зросла в рази у порівнянні з 2022 роком. І що «kill zones» — терени, які росіяни намагаються контролювати з неба, — постійно розширюються.

І це — лише частина історій, які увійшли до нашого великого матеріалу про Павлоград. Він — про життя, яке триває, навіть коли навколо темрява і вибухи».

Ссылка на статью здесь.

Фото – Ольга Иващенко.