Двое жителей Днепра отметили 100-летний юбилей

Оба юбиляра прожили яркую жизнь и даже в страшном сне не могли представить, в какой обстановке будут отмечать эту дату…

Юбиляров поздравили в Новокодацком районе Днепра и рассказали о них:

«Організація ветеранів України Новокодацького району міста Дніпра привітала з 100-им Днем народження учасницю Другої світової війни, ветерана праці Ткаченко Марію Оксентіївну і вручили їй подарунок та квіти.

Ткаченко Марія Оксентіївна народилася 7 листопада 1925 року в Дніпропетровську. Коли їй виповнилося 6 років помер батько, а мама залишилася сама і четверо дітей. Марія була найстаршою, тому з малечку вона допомагала в усьому мамі і ходила підробляти в заможні родини. Під час окупації родина залишалася в рідному місті. Після звільнення Дніпропетровська Марія Оксентіївна працювала на відбудові ДТЗ (завод їм. Леніна), потім бригадиром на мельниці. Марія Оксентіївна дуже бажала навчатися, але обставини завадили і в школі навчалася лише 4 роки. Незважаючи на це Марія Оксентіївна завжди відповідально і грамотно відносилася до роботи. Багато років пропрацювала на станції Діївка, направляла вагони на заводи на погрузку і розгрузку, а потім ще 22 роки проробила в транспортному цеху "ДНІПРОТЯЖМАШ" (ДЗМО).

Незважаючи на поважний вік Марія Оксентіївна дуже цікавий співрозмовник, вона любить ділитися своїми спогадами. Головним своїм богатством вважає трьох синів, 6 онуків і 16 правнуків.

Провідали вдома і привітали з 100-им Днем народження учасника бойових дій Другої світової війни, інваліда війни 2 групи, ветерана військової служби, полковника Аліванцева Валентина Петровича. Вручили подарунки, квіти від адміністрацій району і міста.

1 січня 1943 року Аліванцев Валентин Петрович був призваний на військову службу і направлений в Курське збройне училище. Після отримання спеціальності збройний технік широкого профілю молодший лейтенант Аліванцев Валентин Петрович був направлений до Німеччини. Бойове хрещення прийняв в місті Кюстрин на правому березі Одеру. Кюстринський плацдарм в подальшому відіграв важливу роль в підготовці і виконанні Берлінської наступальної операції. До 16 квітня 1945 року для рішучого наступу на Берлін на плацдармі були зосереджені головні сили 1-го Білоруського фронту. В складі 35-ої дивізії 101-го гвардійського полку Валентин Петрович брав Берлін. 2 травня 1945 року на вулиці Фізештраф біля будинку №27 зустрів Перемогу. Потім 3 роки служив в Тюрінгії – федеральній землі на сході Німеччини. З травня 1948 року по 1959 рік служба в у Кам'янець-Подільському. З 1959 по 1965 рік служив в Німеччині. З 1965 по 1973 рік Валентин Петрович служив в Закавказькому військовому окрузі в Азербайджані на березі Каспійського моря. За службу Батьківщині Аліванцев Валентин Петрович нагороджений орденом «Вітчизняної війни 2 ступеню», медаллю «За відвагу», медаллю «За бойові заслуги», медаллю «За взяття Берліну», медаллю «За Перемогу над Німеччиною», орденом «Богдана Хмельницького» 3 ступеня та іншими нагородами.

В 1973 році за станом здоров’я вийшов в відставку і разом родиною переїхав до Дніпропетровська. Дружина Тетяна Павлівна завжди була поряд. Разом подружжя прожило 55 років. В 2011 році дружини не стало, але є донька, онук і троє правнуків».