Люди Дніпра: український патріот Юрій Семенко, якого радянський режим «таврував» як зрадника

Доля цієї людини наповнена карколомними поворотами життєвого шляху.

Юрій Семенко (1920-2003) – уродженець нашої області. Він тривалий час працював у тодішньому Дніпропетровську. Але зараз його ім’я знають лише фахівці.

Про долю цієї людини на спеціальній лекції у Дніпровському «Музеї спротиву Голодомору» розповів відомий дніпровський історик, журналіст, письменник, краєзнавець Микола Чабан:

«На Водохреща в Дніпрі вшанували пам’ять Юрія Семенка (1920-2003), уродженця села Михайлівка Апостолівського (нині Криворізького) району Дніпропетровської області, дослідника Голодомору, журналіста, політичного діяча повоєнної еміграції, дослідника історії українських шахів.

Про життя непересічної людини розповів письменник краєзнавець Микола Чабан, лектор КЗ «Музей спротиву Голодомору», який десять років листувався з Юрієм Семенком, а після його смерті передав епістолярії до дніпровського музею «Літературне Придніпров’я».

Доля Юрія Семенка – одна з багатьох історій дніпрян, яких радянська влада таврувала як «зрадників» (бо не чинили спротиву німецьким окупантам), не пояснюючи, звісно, мотивів. Хоча мотиви зазначені на кожній виданій Юрієм Семенком – у час його перебування уже за межами України – книжці: «Мій дід Семенко Гордій Корнійович, 1863 р.н., помер голодною смертю 1933 року… Мій дядько Степан Гордійович помер від голоду 1933 року… Мій батько Сергій Гордійович арештований восени 1929 року по статті 54/8-10 і засланий у виправно-трудові табори на Північ Росії до середини 1937 року…

1944 року заарештований знову, помер на 9 році ув’язнення в Криворізькій тюрмі… Мій хрещений батько Семенко Харлампій Романович, за соцстаном середняк, з родиною вигнаний із хати, заарештований 1929 року, помер на роботах на станції Пермілово Північної залізниці… Семенко Гнат Іванович помер у в’язниці в Мусіївці біля Кривого Рогу навесні 1933 року. Його сина Івана Гнатовича розстріляла ЧК в рідному селі в 1920 році за те, що селяни під його проводом роззброїли «продовольчо-розверсточний» загін комуністів…» І це не повний перелік загиблих та постраждалих від комуністичного тоталітарного режиму членів родини Семенків.

Після арешту батька родина Юрія Семенка також була вислана до Північного краю (Архангельської області), звідки повернулися в Україну тільки в 1937-му. Але не до рідного села, щоби не накликати лиха на родичів, які залишилися. Вступив на історико-філологічний факультет Дніпропетровського університету, але в 1938 році «добра» радянська влада зробила навчання платним, тож вчорашньому вигнанцю довелося покинути університет. Але диплом викладача української мови та літератури він таки

отримав – заочно в Запорізькому педагогічному інституті, який закінчив у 1941 році. Потім учителював в Апостоловому на Дніпропетровщині. За нацистської окупації деякий час навіть був директором школи. Очолював місцеву «Просвіту», був членом групи Організації українських націоналістів у Кривому Розі.

Вже у січні 1942 року опублікував у місцевій «Дніпропетровській газеті» записані на Апостолівщині зразки антисталінського фольклору. У 1964 році в Мюнхені ці матеріали увійшли до упорядкованої Семенком збірки «Народне слово». Це була народна творчість, яка у «найвільнішій країні» переказувалась пошепки та яка нерідко ставала приводом для арештів: «Бог карає холодом, а Сталін нищить голодом», «Кремлівська звізда забрала квочку з гнізда», «Яка найдовша вулиця в світі? Совнаркоміська в Харкові – на ній будинок НКВД – аж на Соловки веде» і так далі.

У 1944 році Юрій Семенко як остарбайтер потрапляє до Німеччини, де працював вантажником вугілля в депо Ганновера. У 1952 році стає журналістом газети «Українські вісті», але з виїздом українців-емігрантів газета втрачає аудиторію, тож у 1955 році – працює двірником. У 1955-1962 роках - редактор органу Селянської партії часопису «Український селянин».

Брав активну участь у політичному житті еміграції: був лідером Селянської партії, керівником представництва Української Народної Республіки в Німеччині.

Кілька разів Юрій Семенко перемагав на чемпіонаті старших шахістів у Мюнхені, написав книгу нарисів з історії шахової гри н а українських землях та в еміграції «Шахи в Україні» (Мюнхен, 1980 р.). Його перу, зокрема, належать спогади «Тички» в трьох томах, збірка свідчень «Голод 1933 р. в Україні», видана в Мюнхені в 1963 році. Передмову до другого видання, здійсненого в 1993 році в Дніпропетровську, написав Микола Чабан. Автор вражаючого дизайну обкладинки – відомий у Дніпрі графік та історик Григорій Іващенко.

Відомо, що деякий час у 1939-1941 роках Юрій Семенко вчителював у школі № 48 в Дніпропетровську. Однак, ввівши в пошуковик запит, ви не знайдете жодної згадки про це, зате матимете кілька десятків публікацій про те, що в цій школі вчився Йосип Кобзон… Це ті наслідки 70-річного панування тоталітарного режиму».

Фото Павла Маменка та Ірини Реви.