Історія Дніпра: Профспілковому руху міста – 120 років

У цьому році відзначається 120 років створення перших професійних спілок нашого регіону.

Про початок цього руху розповіли у Обласній професійній спілці Дніпропетровщини:

«ДЕЛЕГАТСЬКІ ЗБОРИ – ПОЧАТОК ПРОФСПІЛКОВОГО РУХУ.

Цього року відзначається 120-річчя профспілок Придніпров’я. І сьогодні ми починаємо публікацію нових матеріалів до цієї важливої дати.

Але перед цим зробимо ремарку, бо читачі запитували, чому саме Придніпров’я?

Справа в тому, що на початку XX ст. до складу Катеринославської губернії входила значна частина нинішньої Запорізької області (м. Запоріжжя тоді називалось Александровськ), а крім того – два повіти Донбасу. Тому діяльність, зокрема Катеринославського Центрального бюро профспілок та галузевих організацій, розповсюджувалась й на Запоріжський та Донбаський регіони.

Історія зберегла для нас спогади перших профспілкових активістів з легендарної Брянки (Петровки), які стояли у витоків профспілки металістів - однієї з найбільших і найбойовитіших профоранізацій. Авторами цих колективних мемуарів (журнал «Летопись революции», № 3-4, 1926) стали майбутній голова спілки металістів 1906-1907 рр. М.Трошин, член тодішньої Ради робітничих депутатів І.Меренков, представник знаменитої революційної сім’ї з робітничої Чечелівки І. Міллер та С.Андронов.

В ході січневого страйку 1905 р. на Брянському заводі металурги висунули адміністрації ряд вимог – ввести 8-часовий робочий день, збільшити на 30% зарплату, поліпшити охорону праці та медичне обслуговування, забезпечити поважне ставлення до працівників та звільнити майстрів-грубіянів.

«Директор, - згадують профактивісти, - запропонував обрати делегатів для перемовин. Тоді в кожному цеху почалися вибори… Директор на перемовинах з делегатами намагався розмовляти з найбільш поступливими, з вахлаками (колорит того часу – авт.). Але це було помічено нами. Ми стали обирати для переговорів більш вмілих товаришів. Тоді директор змінив систему і став викликати по одному в свій кабінет.

Судження директора зводились до наступного: «Ви вимагаєте 8-часовий робочий день. Ну, припустимо, ми введемо його тут в Росії, тоді як закордоном його ще немає. Невже ви не розумієте, що російська промисловість більш відстала і не витримає… що постраждаєте від цього насамперед ви»…

Січневий страйк закінчився невеликими поступками з боку заводоуправління. Більшість вимог були відхилені. Але ми все ж домоглися невеликого підвищення заробітка; в цехах, де це можна було переривати роботу, робочий час по суботам було скорочено на 2 години; обіцяно було поважне ставлення, облаштування їдалень та бань… Страйк, незважаючи на його явно економічний ухил, мав велике політичне значення».

Першим делегатам доводилось працювати у складних умовах: тут були і тиск хазяїв та їхніх посіпак, поліцейський нагляд, доводилось стикатись й з впливом в колективах анархістських ідей, підтримуваних владою чорносотенців, які мали в місті своє відділення і організацію на заводі. Були, звичайно, й елементи неорганізованості – «всегда галдели», але поступово свідомість людей зростала. Ще зовсім нещодавно забиті роботяги перестали боятися.

Дуже показовим був приклад, коли молодь ливарного цеху, обурена знущаннями майстра, вивезла його на візку з мішком на голові за прохідну (така форма протесту була тоді дуже розповсюджена). Це викликало гнів дирекції, яка постановила звільнити за цей прояв непокори 23 робітників. Але делегатські збори цього не допустили, що теж мало великий резонанс.

Здебільшого на перших порах робота делегатських зборів зводилась до висунення та контролю за виконанням економічних вимог. З цікавістю вивчали досвід діяльності колег з інших заводів та зарубіжні матеріали про робітничий рух.

Більш масштабною, за спогадами активістів, діяльність стала після легалізації профспілок у березні 1906 р. В перше правління спілки металістів, яка була зареєстрована у червні того ж року, увійшли Меренков, Г.Петровський, Трошин, М.Міллер, В.Жовтенький, Кривотін, Захаренко, Теодорович, Мевус, Усевич і Шатько. Форма легальної організації дозволяла більш ефективно захищати права трудящих та боротися з насідавшою вже тоді реакцією.

Додамо також, що першим законом про профспілки діяльність делегатів та їх зборів в трудових колективах не передбачалась і на зміну їм прийшли уповноважені профспілки, які були в кожному цеху».