Як «Псих» вже шість років дає відсіч ворогам України

У складі 17-ї Криворізької танкової бригади за незалежність нашої держави воює Віталій з досить дивним позивним «Псих».

У ВСУ він – вже 6 років!

Про долю мужнього воїна у 17-й танковій бригаді розповіли:

«До повномасштабного вторгнення Віталій працював у ПП «Kladfest», де займався укладанням тротуарної плитки. Його цивільне життя було про впорядкування та творення.

У січні 2020 року він зробив свідомий крок — підписав контракт із Збройними Силами України. Сьогодні Віталій із позивним «Псих» — командир відділення інженерно-саперного підрозділу 17 окремої важкої механізованої бригади.

Нічна пастка у Соледарі

Зима 2023 року стала для Віталія іспитом на професіоналізм. Під час оборони Соледара, рухаючись у складі групи біля залізничних колій, він помітив через тепловізор рух.

Спочатку виникла ілюзія «своїх» — ворог також прийняв українських бійців за суміжний підрозділ. Проте перший же голосовий контакт викрив окупантів: це були найманці ПВК «Вагнер».

Бій спалахнув миттєво. Ворог застосував не лише стрілецьку зброю, а й підствольні гранатомети. Ситуація була критичною: наші бійці опинилися на відкритій місцевості — рілля та рідкі кущі, тоді як противник сховався за насипом залізниці.

«Ми залишили одну людину для прикриття, щоб відвернути увагу, а самі почали обхід справа», — згадує Віталій.

Перебуваючи на відстані лише 20 метрів, українські бійці чули радіоперемовини ворога. Окупанти викликали підкріплення саме на той фланг, куди прямувала група Віталія.

Завдяки темряві ворог не помітив маневру. Поки один боєць відволікав противника вогнем, Віталій із побратимами перейшов на інший бік залізниці та зайшов окупантам у тил.

Раптовий удар гранатою та шквальний вогонь приголомшили ворога.

Завдяки рішучим діям було ліквідовано майже дві групи ворожих розвідників. Одного пораненого окупанта взяли в полон. Згодом з’ясувалося, що це була ДРГ, яка намагалася зайти в тил суміжним підрозділам.

Війна дуже змінилась

«Слава Богу, всі наші живі. Один побратим отримав легке поранення, але ми врятували багато життів, попередивши про захід ДРГ», — розповідає Віталій.

Сьогодні він переконаний: війна змінилася. Домінування дронів та наземних роботизованих комплексів диктує нові правила. Перехід до глибокої роботизації — це не просто вибір, а питання виживання нації.

«Фронт не стоїть на місці. Ми не маємо права на зупинку. Стати на захист Батьківщини — це вибір кожного», — наголошує Віталій.

Вдома на нього чекають мама, сестра та дівчина. Саме заради них і заради майбутнього України він закликає приєднуватися до родини 17 ОВМБр, де досвідчені командири готові навчати та ділитися бойовим гартом».