Залишаться ті, хто знайде в собі сили трансформуватися. Як енергетичну кризу переживають ресторани і кафе Дніпра?

Власники закладів вкладаються у генератори й автономність, переглядають процеси та рахують кожну заправку, але кажуть: головний удар - падіння попиту і кадровий голод.

Складнощі у ресторанного бізнесу почалися, ще з часів Covid у 2020 році. І з кожним роком ситуація погіршується. Що наразі відбувається у сфері громадського харчування Дніпра? Про це журналістка Відомо дізналася у Олени Булах – голови Асоціації рестораторів і готел’єрів Дніпра, а також у власниці одного з найбільших кафе, розташованому на житловому масиві Тополя.

За словами Олени Булах, ресторани Дніпра цю зиму переживають дуже складно. Як говорять самі ресторатори - це робота заради роботи.

На жаль, наші ресторани в 85-90 % випадках - це заклади, які працюють на електричному обладнанні. І зараз, коли в нас настали жорсткі умови відключення світла, вони вимушені купувати енергоємні генератори, щоб вони могли "потягнути" все обладнання. Професійне обладнання найчастіше на 380 вольт. Зрозуміло, що це велика витрата електроенергії. Більшість ресторанів і кафе передивилися зараз якісь позиції меню, вони його скоротили. Бо заправка генератора дуже вартісна і на жаль ми не можемо включати його тільки вдень, коли заклад працює на обслуговуванні клієнтів. Є процеси, які відбуваються цілодобово. Це і робота холодильних камер, а можливо хтось випікає якісь вироби. Тобто, на ніч все рівно залишається резервна робота генератора, - каже Олена.

Вона зауважує, що легше за всіх переживають цю енергетичну кризу заклади, які в більшості свого об’єму працюють на доставку.

Взагалі хочу вам сказати, що підприємства по доставці – це не тільки приклад нашого міста. Це і Київ, і Харків, і Одеса. Вони все ж таки краще переносять енергетичну кризу, ніж статичні заклади, - говорить Булах.

Вона переконана, що ресторанний бізнес – це лакмусовий папір всіх процесів, які відбуваються в суспільстві.

Я завжди це говорила , говорю і залишаюся при своїй думці. Тому що сфера обслуговування завжди першою відчуває якісь зміни в суспільстві. Складнощі в ресторанному бізнесі почалися, як тільки почався ковід. І, в принципі, з кожним роком ситуація погіршується. Справа навіть не в тому, що немає клієнтського потоку і нам складно працювати в енергокризу. Найбільш складна проблема зараз – це кадри. Але я впевнена, що на цьому ринку залишаться найсильніші. І я переконана в тому, що труднощі, які виникають, вони тільки гартують і дають можливість по іншому жити, по іншому думати, виходити із зони комфорту і зростати, - переконана голова Асоціації рестораторів.

Олена Булах наводить власний приклад так званого виходу з комфорту і до чого це врешті решт приводить.

Наприклад, коли я виходжу із зони комфорту, переживаю і думаю, що це якась стагнація або проблема. Але, як згодом показувала практика, озирнувшись назад виявляється, що це був своєрідний трамплін для того, щоб почалося нове. Я впевнена в тому, що індустрія готельно-ресторанного бізнесу просто проходить певну трансформацію. Гостей наших закладів, на жаль, сьогодні вже неможливо чимось здивувати. Ми пересичені наявністю різних концепцій, кількістю ресторанів. Тому, як не парадоксально, як не жорстко – це ринок. І я вважаю, що залишаться найсильніші. Залишаться ті, хто знайде в собі сили трансформуватися , підлаштовуватися під клієнта, підлаштовуватися під нові економічні умови. Я впевнена, що ця індустрія буде жити. Тому що це одна з найважливіших індустрій будь якого цивілізованого суспільства, - вважає Олена.

В свою чергу, власниця одного з найбільших кафе міста, яке розташоване в щільній забудові житлового масиву Тополя, про перспективи роботи закладу каже категорично: трансформуйся, не трансформуйся, а якщо усюди буде повний колапс, то й кафе немає сенсу працювати.

Нас рятує те, що наш заклад не так часто відключають, як інших споживачів, бо ми знаходимося на одній лінії з інфраструктурним підприємством. Тобто, нас виключають, але не по загальному графіку. У нас є генератори, у нас є сонячні панелі і акумулятори. Тому більш-менш справляємося. Проте клієнтопотік останнім часом впав у два рази. Люди сидять вдома, чоловіки бояться виходити на вулицю, щоб не зустріти ТЦК. Тобто, не ризикують заради проведення часу за столиком в кафе. Протягом тижня людей дуже мало. А на вихідні, як кажуть, пар випускають. Тобто, поки ми працюємо не в мінус, - каже власник кафе.

Щодо меню, то в цьому закладі його не змінювали і не скорочували. Ціни – так, зростають. Тому що вони зараз зростають на всі продукти харчування.

Нас сьогодні виручає те, що цей заклад – наша власність. Ми його не орендуємо. Якби був в оренді – то все, нам була б дупа. До речі, у нас є ще один заклад, який орендований, так за останні два місяці ми там спрацювали в нуль. Саме із-за відключення світла по загальним графікам. Ми там не можемо забезпечити повноцінне обслуговування клієнтів. І власниця приміщення не збирається знижувати ціни. Я знаю, що саме із-за цін на оренду в нашому місті вже закрилися декілька кафе і ресторанів. Вони не потягнули, - зауважила власниця кафе.

І зовсім не оптимістичною була її відповідь на моє питання про подальші плани.

А немає ніяких планів! Ми залежні від потоку людей. Не тому що ми такі собі офігенно клієнтоорієнтовані. Ні. Просто містянам "затиснуть гайки", їм буде не до розваг і кафе, або той же фактор обстрілів... Тобто, якщо дупа буде усюди, то дупа буде і з нами. Ми тоді закриємося і на цьому все закінчиться. І взагалі, кафе – це не об’єкт першої необхідності для людей. Розваги – це перше, що "вилітає" з їх життя. Від нас, щоб ми не робили, зараз нічого не залежить, - резюмує власниця кафе.