З трьох тисяч жителів залишилося 180. Як виживають під обстрілами РФ у прифронтовому Левадному на Дніпропетровщині

Жителі Левадного, що на Дніпропетровщині, майже не виходять з хат через постійну загрозу ударів російських шахедів та FPV-дронів. Село розташоване в 11 кілометрах від лінії бойових зіткнень. Від атак вщент розбито декілька будинків, ще з десяток – понівечені. Зруйнований також магазин та телятник. На підʼїзді до села – згорілі внаслідок ударів автівки. З трьох тисяч жителів села нині залишилося 180.

Як виживають під обстрілами, чому в село почали повертатися матері з дітьми, а останні жителі відмовляються покидати домівки — дізнавалися кореспонденти Суспільного.

Житель Левадного Віталій розповів: над селом постійно літають "шахеди" і "мавіки", нещодавно російські військові вдарили "Молніями".

"Балаган і паркан розбила у сусіда, трохи вікон розлетілися. А ще трохи раніше по дорозі в авто FPV-дрон влетів. Двоє людей загинуло, звісно, шкода... Вони (дрони — ред.) постійно зараз літають. Сиджу в хаті, то в серванті аж чашки підстрибують, стіни двигтять. Торік восени "шахеди" магазини порозбивали, в городи прилітали, в будинки. В одній з хат, по якій влучило, то добре, що господар повіз доньку і онучку на евакуацію. не ночував. Живим лишився, бо прилетіло прямо туди, де спав. Ні даху, ні стін немає", — сказав чоловік.

За словами Віталія, наразі у місцевих пенсіонерів проблема — нічим поїхати, аби отримати пенсію у сусідній Васильківці. Він додав: хоча б раз на два тижні дали б автобус, аби поїхати в банк, аптеку, скупитисяв магазині. Але місцева влада поки що цього не організувала.

"Ми оце рахували, що нас в селі десь 180 жителів залишилося. А було десь три тисячі... Щ поліції приходили, казали, щоб папірці на евакуацію підписали. А як підписувати? Я не знаю, чи буду виїжджати", — розповів житель Левадного.

Жителька села Галина додала: оплатити продукти в магазині та сплатити за комунальі послуги — потрібна готівка, а її в Левадному нема де зняти, потрібно їхати у Васильківку. Для цього потрібно наймати авто, яке обійдеться щонайменше у 500 гривень.

"А пенсія три тисячі, то багато наїздишся. Кажуть: виїжджайте. Куди виїжджати з цієї пенсії? За що я буду платити оренду? Тут хоч за оренду не платиш, тільки світло та газ. Та щось своє у погребі візьмеш. У кого є гроші, той повиїжджав. А в кого нема, то позалишалися такі пенсіонери. Та навіть є і мами з дітками. Повертаються, тому що була якась копійка, платили за оренду. Не стало. А чим платити? Роботи немає. Все, довелося їхати сюди", — сказала жінка.

Вона зазначила: через постійні атаки РФ намагаються зайвий раз не виходити з осель.

"Люди сидять по хатах, ніде не ходимо. Виглянув на вулицю трошки, і все. Далі в хаті. То розтопив, то газом, то дровами. Сподіваємося, щоб, як кажуть, закрили небо, щоб не стріляли. Як не складно буде, але виживемо. Аби тільки не стріляли", — додала Галина.

Ще один житель села Сергій розповів: не виїжджає, бо шкода покидати власну домівку.

"Якби мені дали, наприклад, тисяч сто за неї, я б одразу плюнув і сьогодні поїхав би. А так шкода залишати. Усі ці речі: мотоцикли, машини, дрова. Розумієш, це все у порівнянні з життям людським, зі здоров'ям, маячня... Просто надіємося, що все налагодиться... Дружина з дітьми виїхали, а я тут. Страшно, але живемо", — сказав чоловік.

Він додав: мождиво у березні або на початку квітня, якщо ситуація не зміниться, також залишить село.