Картини дніпровської галереї експонуються на новій виставці у Львові

Частина експозиції дніпровської галереї «Артсвіт» стала окрасою нової виставки Микити Кадана «Дивлячись у розриви IV».

Цей багатоетапний проект відбиває історію розвитку сучасного українського мистецтва.

Він був представлений свого часу і в нашому місті.

А тепер роботи дніпровської галереї «Артсвіт» прикрасили нову львівську виставку, про що у галереї повідомили:

«Виставка «Дивлячись у розриви» продовжується: четверта едиція відкрилась в Jam Factory Art Center з роботами із колекції галереї Артсвіт

«Дивлячись у розриви» — виставковий цикл, що дивиться на історію та сучасність українського мистецтва як на орнамент розривів, втрат і відсутностей, у якому те, що є, — це лише рамки для того, чого немає.

Цикл складається з окремих розділів, попередньо представлених у Voloshyn Gallery в Києві (2024), просторах галереї Артсвіт та DCCC у Дніпрі (2025), галереї ART FRONT у Токіо (Японія, 2026), а також ландшафтних виставок у Соколовсько (Польща), Берліні (Німеччина) та на острові Тешіма в Японії. Метою циклу є розмова про проходження осмисленого шляху, який складається переважно з перешкод, та побудову звʼязної оповіді, що обривається знов і знов.

21 лютого в експозиції кураторського проєкту Нікіти Кадана «Дивлячись у розриви IV» у Львові були представлені три роботи з нашої колекції:

«Леся і стрічки її боротьби» Давида Чичкана (2021 рік, папір, акварель, 65х50см);

Робота Павла Бедзіра із серії «З життя дерев» (1990-ті роки, оргаліт, граттаж, авторська техніка, 80х60см);

«Ріка мертвих» Мирослава Ягоди (1990-ті роки, туш, папір, 42.5 х 30.5см).

Головним мотивом львівської частини проєкту у просторі Jam Factory Art Center є тема самотності та стосунків між «я» і «ми», які формує досвід війни.

«Історія українського мистецтва — це розірвана історія і, водночас, історія розривів. Перервані оповіді, знищені твори, репресовані автор(к)и, гучне мовчання, переписування минулого згідно зі щоразу новою панівною ідеологією, трагедії конформізму та віртуозність самовиправдання, ламання себе через коліно, перевзування у повітрі, зміна імені на півдорозі, розщеплення особистості. Або мученицьке самоспалення із подальшим перетворенням попелу на бронзу. А бронза, як відомо, щоразу краде у попелу його сенс. Чи можливо вештатись ландшафтом катастрофи? Чи є фланери на кривавих землях? Відповідь цієї виставки ствердна», — каже куратор виставки Нікіта Кадан.

Куратор ділиться, що робота над четвертою виставкою розпочалася із роздумів про долю категорій «ми» та «я» у час війни. Самообмеження та обмеження ззовні, самоцензура, взаємонагляд — від цих тем йдуть тріщини, навколо них рветься суспільна тканина. Під час роботи над виставкою поступово викристалізувалася тема самотності у світі, у якому сформувалася нова нормальність, суцільно просякнута війною. А ці роздуми наштовхнули на цілу низку самотностей: від самотності у постійно переписуваній історії — до самотності всередині суспільної угоди, яку безупинно зраджують. А також самотності поміж історією мистецтва й істерикою мистецького життя. І, повертаючись до початку, — про «нас», про той нерозчинний залишок єдності, без якого усе буде втрачене.

КОЛИ: 21 лютого — 17 травня 2026 року
ДЕ: Jam Factory Art Center, Львів, вул. Б. Хмельницького, 124».

Фото: Ірина Полікарчук