«Матінка Кураж» у сучасній Україні: у Дніпрі на сцені театру ДГУ поєднали XVII століття і сьогодення

24 лютого, у четверту річницю повномасштабного вторгнення рф, у Дніпрі в театрі «ДГУ» відбулася прем’єра вистави «Матінка Кураж та Снайпер Лютий». П’єса присвячена студентам і випускникам дніпровських вишів, які загинули, захищаючи Україну.

У виставі поєдналися різні епохи, різні досвіди війни та різні покоління — щоб поставити головне запитання: чи здатне людське серце зберегти світло, коли навколо темрява.

«Тема війни зараз найболючіша, але я хотів знайти особливий підхід до неї. Оскільки Дніпро — це гордість України, наші проєкти присвячені людям, якими місто може пишатися: студентам і випускникам, молодим хлопцям, які загинули, захищаючи нашу землю. Мені спала на думку ідея взяти героїню великої антивоєнної п’єси Бертольта Брехта і перенести її в нашу сучасну війну. Вона приходить із XVII століття, з Тридцятилітньої війни, і мені було цікаво — чи зможе вона порозумітися з нашим сучасником? Чи здатна людяність вижити в будь-якій війні?» — розповів драматург, автор п’єси та керівник театру «ДГУ» Григорій Гельфер.

Вистава «Матінка Кураж та Снайпер Лютий» — своєрідний сиквел до відомої брехтівської історії. За сюжетом головна героїня з Тридцятилітньої війни опиняється «на нулі» — на лінії бойового зіткнення сучасної російсько-української війни. Там вона зустрічає снайпера з позивним Лютий — вчорашнього студента-історика Сашка Мельника, який має наказ вчасно прибути на позицію та знищити ворога. Несподівана поява жінки ставить під загрозу виконання бойового завдання.

«Ми граємо цю виставу в день початку повномасштабної війни — це наша повага й обов’язок - говорити про людей, наших героїв, які роблять свою справу без зайвих слів. Вони зазвичай мовчазні та непоказні, а завдання українського мистецтва — озвучити те, що ми від них відчуваємо. П’єси Гельфера завжди про сьогодення, з гострими роздумами. Наше завдання — зробити складне доступним, перетворити розмову на сцені на живий, напружений діалог», — зазначив керівник театру «Віримо» та режисер-постановник Володимир Петренко.

Театр «ДГУ» вже добре знаний глядачам постановками про людей, якими пишається місто. З успіхом ідуть вистави про Олену Блаватську та Вадима Сідура, нині в роботі — п’єса про Валер’яна Підмогильного. Останні два місяці команда працювала не лише над творчим процесом, а й власноруч облаштовувала нову сцену та глядацьку залу — і все встигли завершити до прем’єри.