Знаковому будинку Павлограда хочуть повернути колишню пишність

Колишня міська управа шахтарського міста знов може засяяти красою.

Зараз Павлоград регулярно приймає біженців і зазнає постійних обстрілів ворога.

Проект реконструкції історичної будівлі, очевидно, може бути виконано після настання тривалого миру.

Про історію цієї будівлі та перспективу повернення йому колишнього вигляду розповів один із ініціаторів такої ідеї Анатолій Таран:

«Цей проект — не просто креслення, а справжній «архітектурний паспорт» міста Павлограда. Будинок Павлоградської міської управи, спроектований у 1912 році, є символом епохи, коли місто перетворювалося з провінційного торгового містечка на важливий промисловий та адміністративний центр.

Ось велика історія цієї споруди, яка крізь цеглу та декор пронесла дух початку XX століття. На початку 1910-х років Павлоград переживав економічне піднесення. Місту потрібна була нова, сучасна будівля для управи — органу місцевого самоврядування. Для реалізації цього завдання був запрошений архітектор О. В. Фролов, який взяв за основу ідею цегляного модерну з елементами неоросійського стилю. Це було дуже популярно в тогочасній імперії: поєднання функціональності з вигадливим декоруванням самою ж цеглою.

Як видно з креслення, проект передбачав використання білого пісковика для оздоблення та теракотової цегли. Це створювало благородний контраст, який виділяв будівлю серед одноповерхової забудови. Головною прикрасою фасаду став високий аттик з круглим вікном-«розеткою» над центральним входом, що надавало управі вигляду невеликої ратуші. Будівництво велося швидко й сумлінно. У 1912 році, коли проект був затверджений, на розі вулиць (сучасні Г.Світличної та Центральної) закипіла робота. Кожна цеглина клалася на віки — і це не метафора, адже фундамент та стіни проектувалися з урахуванням того, що на другому поверсі будуть кабінети міського голови, скарбниця та зал засідань.

На «Перспективному виді з вулиці» ми бачимо ідилічну картину: бруківка, ліхтарі, коні з екіпажами. Саме таким був Павлоград напередодні Першої світової війни — місто, що мріяло про європейське майбутнє. Після 1917 року доля будівлі круто змінилася. Міська управа припинила існування. В радянський період будівлю пристосували під державні потреби. Міцні стіни Фролова витримали Другу світову війну, хоча місто сильно постраждало від руйнувань. Будівля вціліла, зберігши свій унікальний декор, хоча деякі елементи (наприклад, ковані огорожі, деталі яких ми бачимо на плані) були втрачені з часом.

Сьогодні ця споруда — одна з небагатьох «живих» пам'яток дореволюційного Павлограда. За більш ніж сто років свого існування вона бачила все: від факельної ілюмінації 1910-х до сучасних автомобілів, що проносяться повз її стіни.

Цікаві деталі - план першого поверху показує анфіладне розташування кімнат. Тут зазвичай розташовувалися допоміжні служби, канцелярія та прийомні для городян.

Розріз А-А демонструє високі стелі — ознаку статусності будівлі. Це забезпечувало чудову акустику та природне освітлення. Вишуканий малюнок - деталь металевої огорожі нагадує нам, що навіть у дрібницях архітектори того часу прагнули естетики.

Проект реконструкції, який ви бачите на зображенні, є надзвичайно важливим. Він дозволяє зрозуміти первинний задум О. В. Фролова. Завдяки таким документам ми можемо побачити будівлю не «обшарпаною часом», а такою, якою її бачили перші відвідувачі у 1912 році — величною, надійною та елегантною.

Цей будинок — пам'ять про те, що Павлоград завжди був містом з великими амбіціями та витонченим смаком».