Дніпровські дослідники розкрили таємницю арешту Дмитра Яворницького

Лише через багато десятиріч стало відомо, хто саме, чому та за яких обставин проводив арешт нашого видатного історика та фахівця музейної справи.

Багатьом відомо, що радянська влада багато років переслідувала знаного історика. На нього писали доноси, йому погрожували та натякали на те, щоб він припинив досліджувати правдиву історію України та запорізького козацтва.

Врешті решт, Дмитра Яворницького у 1940 році було арештовано.

Лише зараз відомий дніпровський журналіст, письменник, краєзнавець, дослідник історії Микола Петрович Чабан вивчив усі обставини того арешту та написав про це у своїй новій книжці «Сучасники про Д. І. Яворницького». Міський сайт вже писав про видання цієї книги.

А співробітник Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Антон Кістол на основі цієї книги підготував наступну публікацію про арешт Яворницького:

«Мій батько заарештовував Яворницького» — під таким заголовком ще у 2005 році в місцевій газеті вийшла стаття зі спогадами дніпрянина Олександра Локоткова.

Його батька, Івана Івановича Локоткова, влітку 1937 року за партійним набором мобілізували на службу до НКВС. Після хвилі «єжовських» репресій у цих органах утворилася значна кількість вакансій.

За словами Олександра Локоткова, його батько отримав призначення до відділу, що займався боротьбою з проявами українського буржуазного націоналізму, попри те, що української мови він не знав. Саме в цей час, за його спогадами, на Дмитра Яворницького покотився вал доносів.

Олександр Локотков згадував, що у травні 1940 року його батько отримав наказ провести обшук у будинку академіка за підозрою у зберіганні «націоналістичної літератури». Обшук тривав усю ніч: перевіряли будинок і подвір’я, вилучили рукописи, однак нічого протизаконного не знайшли. Попри це Яворницького відвезли до НКВС.

За версією автора, після втручання української інтелігенції, зокрема Павла Тичини, Максима Рильського та інших, перший секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов вимагав розібратися зі справою та звільнити академіка з-під варти, якщо доказів вини немає.

Яворницького справді звільнили, однак було вже запізно: у слідчому ізоляторі він захворів на запалення легень і невдовзі помер 5 серпня.

Цю історію вжев повоєнні роки Іван Локотков розповів своєму синові, будучи полковником у відставці.

Про обставини арешту історика чекістами відомо небагато, а єдиним джерелом інформації залишаються спогади Олександра Локоткова. Виявити матеріали в архівах спецслужб поки що не вдалося. Водночас у Галузевому державному архіві Служби безпеки України (ГДА СБУ) збереглася службова картка Івана Локоткова.

Він народився в Катеринославі 1904 року, за професією був токарем. Згідно з послужним списком, працював начальником цеху на Дніпропетровському заводі механічного обладнання. В жовтні 1938 року він став оперуповноваженим 3-го відділу (контррозвідка) УДБ УНКВС у Ворошиловграді (нині Луганськ).

25 лютого 1940 року Івана Локоткова перевели до Дніпропетровська на посаду начальника відділення 2-го відділу, де він перебувавдо 7 травня 1941 року, після чого був переведений до Нікополя.

Частково свідчення Локоткова збігаються з фактами — зокрема, те, що він не володів українською мовою, про що зазначено в документі. Не виключено, що переведення Локоткова до Нікополя могло бути пов’язане з арештом Яворницького та можливим втручанням Хрущова.

Водночас обставини арешту потребують подальшого всебічного дослідження та пошуку нових джерел».