Люди Дніпра: Володимир Аршава – доктор та вчений за покликанням долі та серця

110 років тому у нашому місті народився Володимир Павлович Аршава, який став відомим лікарем, науковцем, педагогом.

Його батько був у Катеринославі відомим лікарем-стоматологом.

Тож Володимир змалку не мав роздумів про те, яку професію собі обрати...

Але він у юнацтві і не здогадувався, які цікаві та важкі повороти стануться на цьому шляху.

Йому довелось працювати фронтовим лікарем. Три роки рятувати життя пацієнтів у далекому Йемені. І внести значний вклад в розвиток рідного Дніпропетровського медичного інституту.

Про долю та наукові розробки Володимира Аршави у Дніпровському державному медичному університеті розповіли:

«Володимир Павлович Аршава – терапевт, доктор медичних наук, професор. Народився у 1916 році у місті Катеринославі (нині Дніпро). Батько був зубним техніком, а мати домогосподаркою.

Після закінчення Дніпропетровського медичного інституту (нині – Дніпровський державний медичний університет) в 1939 р. і до жовтня 1941 р. служив військовим лікарем на Далекому Сході.

З 1944 до 1946 р. завідував міським відділом охорони здоров’я м. Павлоград, з 1946 до 1949 р. очолив терапевтичне відділення Дніпропетровської обласної лікарні.

З 1949 р. працював на посаді асистента кафедри факультетської терапії ДМІ (з 1952 р. госпітальної терапії № 1). Володимир Павлович є учнем наукової школи академіка М. Д. Стражеско. Безпосереднім вчителем В. П. Аршави був професор Ілля Соломонович Слуцький. На формування наукового світогляду в студентські роки особливо вплинули лекції професорів терапевтів: Древецького учня С. С. Боткіна, А. М. Коріцкого і професорів-хірургів Я. О. Гальперна і С. К. Соловйова.

У 1954 – 1955 pp. В. П. Аршава зацікавився проблемою лікування хворих на ревматизм, захищає кандидатську дисертацію «Вітамін В, при ревматизмі». З 1955 р. працював на посаді доцента кафедри факультетської терапії педіатричного факультету.

З грудня 1956 р. до червня 1959 р. працював у Йемені, надавав лікувальну допомогу населенню та брав участь у підготовці національних кадрів серед медичних працівників.

З 1959 до 1986 р. працював на посаді доцента, а після захисту докторської дисертації «Якісна оцінка й функціональна характеристика еритрона у хворих на хронічне легеневе серце» на посаді професора кафедри госпітальної терапії № 1 ДМІ. Володимир Павлович запропонував новий розрахунок для оцінювання реакції трансгемірування шляхом використання першої інтерполяційної формули Ньютона.

Науковий напрям – проблеми пульмонологій та кардіології, недостатності кровообігу, порушень обміну речовин. Вивчав механізми функції зовнішнього дихання, апарата кровообігу та функціонального стану еритроцитів у хворих з хронічними захворюваннями легень.

Під керівництвом В. П. Аршави захищено дві кандидатські дисертації та дві докторські дисертації.

Він є автором понад 120 наукових праць. Нагороджений медалями, грамотами МОЗ України.

Професор В. П. Варшава залишив великий творчий спадок науці внутрішньої медицини, своїм учням, колегам, послідовникам як вдумливий вчений і талановитий педагог. А ще він залишається в нашій історії як унікальний професіонал – лікар від Бога, людина високого інтелекту і культури. Це саме ті якості, які з покоління в покоління передаються нашим викладачам і студентам».