20 операцій і тривала реабілітація: історія пораненого військового, який відновлюється в реабілітаційному центрі Дніпра

Андрію 48 років. До повномасштабного вторгнення рф жив у Нікополі та працював слюсарем-ремонтником. Каже, що з дитинства любив лагодити техніку — від комп’ютерів до телефонів. У 2022-му вирішив добровільно долучитися до війська, попри страхи родини. Каже, тоді йому було страшно не померти, а втратити державу і сім’ю.

«Записався у квітні, хоча хотів раніше — мій брат пішов ще в лютому. Дружина ховала документи, боялася, але я її переконав. Розумів, якщо окупанти прийдуть сюди, то вибору вже не буде. У травні я вже був у ЗСУ. Потрапив на Харківський напрямок, служив головним сержантом, але фактично виконував обов’язки командира взводу», — згадує Андрій.

Після 5 місяців служби захисник дістав поранення у перший день контрнаступу на Харківщині — 5 вересня 2022 року. Уламки ворожого снаряда сильно пошкодили руку — перебиті нерви, кістки, значна втрата крові.

«Я почув вихід танка, потягнувся за автоматом — і в цей момент уламок влучив у руку. На кілька секунд втратив свідомість. Хлопці наклали турнікет, але він порвався — тоді ще вони були неякісні. Наклали другий. Зв’язку не було, побратим під обстрілами побіг за допомогою. Евакуювали швидко, але крові я втратив багато. У Харкові стабілізували, потім санавіацією доправили до Києва. Лікарі зробили диво — зібрали руку. З того часу я переніс близько двадцяти операцій», — розповідає він.

Андрій проходить уже третій курс лікування в реабілітаційному центрі Дніпра. Зараз працює над тим, аби зберегти функціональність руки. Каже, що навіть прості речі довелося вчитися робити наново — тримати предмети, писати, їсти.

«Я дуже вдячний своїй ерготерапевтці Ользі — вона фактично навчила мене знову користуватися рукою, яка постійно болить. Раніше не міг навіть відро підняти, а тепер уже можу трохи і пронести, плюс вдома постійно щось ремонтую — без цього не можу», — каже Андрій.

«Це я б назвала підтримувальною реабілітацією. Під час першого курсу ми працювали інтенсивніше й досягли певного результату, а зараз, оскільки вже вийшли на реабілітаційне плато, наша мета — підтримка прогресу, якого ми досягли. У Андрія складна мінно-вибухова травма передпліччя та променевої кістки. Вона супроводжується посттравматичною нейропатією: уражені всі три нерви — серединний, променевий та ліктьовий. Є сильний нейропатичний біль, який, на жаль, нікуди не зникає. Ми робимо все можливе, щоб полегшити його прояви в повсякденному житті, також підтримуємо функцію руки, щоб Андрій міг виконувати звичні дії — їздити за кермом чи щось ремонтувати», — прокоментувала ерготерапевтка Ольга.