Унікальний історичний об’єкт на Дніпропетровщині руйнується на очах

У селищі Миролюбівка Синельниківського району дивом зберіглася старовинна садиба німецьких колоністів. Вона могла б стати чудовим туристичним центром, але руйнується на очах...

На території нашої області свого часу було засновано чимало поселень німецьких колоністів. Свого часу Міський сайт докладно розповідав про такі поселення у межах сучасного міста Дніпро.

Переселенці з німецьких земель активно створювали свої поселення і у Катеринославській губернії. Одним з таких поселень стала колонія у селищі Миролюбівка.

Про цю колонії та те, що від неї залишилось, розповіли учасники експедиції спільноти «Україна Інкогніта»:

"МАЄТОК КІЛЛМАННА". Миролюбівка Синельниківського району Дніпропетровської (Січеславської) області.

Знаходжу в своєму архіві карту німецьких колоній сусідньої області, виявлену колись на теренах інтернету. Синельниківський район - суцільні села та хутори колоністів: Гільц, Кірш, Кіллманн, Кнайб, Лінденталь, Ейгенталь...

Хтозна, чи хоч щось збереглося зі старовинних будівель?..

Заздалегідь шукаю відомості про найпівнічнішу точку на карті нашого маршруту - село Миролюбівка.

ІСТОРІЯ СЕЛА МИРОЛЮБІВКА

"Історія міст та сіл УРСР" ніби навмисне "замовчує" всю історію села до 1918 року:

"Село засноване в другій половині 19 ст."

Оце і все, пані та панове!

Вікіпедія ж подає на диво багато цікавих відомостей. Зрозуміло, що зроблено це стараннями небайдужих місцевих мешканців:

"Після розгрому Катериною ІІ Запорізької Січі ці землі були роздані панам та колоністам. Тоді й потрапили до Миролюбівки брати Яків, Іван та Федір. Одного з них, Івана Пилиповича, мали за обрусілого німця і навіть назвали його прізвищем село – Кільманське.

Іван (вважаю його звали все ж Йоганн) мав велику родину: шістьох синів та двох доньок. Відділяючи своїх дітей, Іван Пилипович побудував чотири садиби: одну на території нинішнього села Миролюбівка, другу на хуторі Сичовка, третю на території теперішнього села Новочернігівське, четверту – на території нинішнього села Новий Посьолок (раніше хутір Невінчаний).

Коли дочка вийшла заміж за пана Майяра (вважаю - Майєра, Mеier), Іван Пилипович «відписав» молодятам землі, де згодом утворилось село Маярське (так досі називають село Новочернігівське).

Наймолодший син Кільманів навчався в університеті в Мюнхені. Старші брати його засуджували. Адже буваючи на канікулах, він не допомагав по господарству і навіть гадки не мав заводити своє власне. Натомість одного разу привіз із Німеччини саджанці, які потім насадили уздовж шляху аж до Циганівки. - Що там ваші вівці, свині та корови? Незабаром від них і сліду не залишиться, а пам'ять про мене ще довго шумітиме кронами…- говорив молодий пан.

Так і сталося. Правда, час не милував Кільманів. Іван Пилипович помер ще до революції 1917 року. У громадянську махновці посікли шаблями Майяра в яслах. Наприкінці 1920-х років до Миролюбівської агрошколи приїздив той самий молодший Кільман, який ніби працював в міністерстві в Києві. Селяни бачили, як він ходив на могилу батька.

У 1917 році село Кільманське було перейменоване в село Миролюбівка.

У 1918 році на вилучені землі у пана Кільмана переселяють сім’ї з густонаселених районів. Таким чином в 1921 році розпочалося заселення майбутньої Миролюбівки. Майже всі переселенці - з Полтавщини...".

Досить цікава історія села!

ЗБЕРЕГЛИСЯ ТРИ СТАРОВИННІ БУДИНКИ КОЛОНІЇ

Миролюбівка зустрічає нас теплою сонячною погодою.

Ліворуч вулиці - невеликий гай з височенних, наче хмарочоси, осокорів. Швидко зупиняємось і прямуємо туди пішки. Дівчата захоплено дивляться вгору, де крони дерев спілкуються з синіми небесами.

Виявляеться, в цьому гаю розташоване сільське кладовище, найдавніше поховання якого зроблено після Другої Світової війни.

Місцева жіночка, пані Ірина, що мешкає неподалік, цікавиться нами і згодом починає завзято допомагатати нам у пошуках старовинних будинків колоністів.

І розповідає про знайдений колись куб з чорного граніта з готичними написами.

Згодом ми таки знаходимо його на подвір'ї сільської школи...

Наразі, колишній маєток на колишньому хуторі Сичовка вже зруйновано. В селі знаходимо лише три старовинні будинки, повязані з сім'єю Кіллманн.

В першому з них - колишній кухні - розмістилася сільрада. Це будинок з двома вікнами на причілку, що розташувався вздовж вулиці.

Досліджуємо затишне подвір'я - невеличкий ганок, брукована старими цеглинами з написами доріжка. Невеличка арка над поверхнею землі - можливо це вхід до підземелля.

Кажуть, ніби досі існує підземний хід, що з'єднує кухню з головною будівлею маєтку.

Другий будинок - це садиба господаря. Перебуває він зараз в невеселому стані - розбиті вікна, двері, стіни, захаращена підлога тощо. Але й досі має ознаки колишньої величі: широкі кам'яні сходи, цегляні колонни й обрамлення вікон та дверей, затишна веранда тощо.

Старожили розповідали, що в одній з кімнат цього будинку стелю було зроблено у вигляді акваріуму! Уявіть - це більш ніж століття тому і згадайте сучасні океанаріуми.

Донедавна в селі знаходилось училище механізації, тож в будинку Кіллманна розміщувались секції дозвілля для учнів училища, бібліотека, клуб. І навіть АТС - автоматична телефонна станція!

Якби ж його реставрувати - без сумніву він став би справжньою туристичною перлиною Миролюбівки!

В третьому будинку, що розташувався поруч, мешкають люди. Мабуть через це він зберігся краще. Грізний песик-охоронець гучно лякає нас своїм гавкотом, тому фотографуємо будинок здалеку. Помічаємо товстенні стіни та фігурні цегляні трикутники над вікнами.

БУЛО НАВІТЬ ПІДЗЕМЕЛЛЯ

Розповідають, що в радянські часи на території теперішнього Учхозу під час будівельних робіт було знайдено таємнє підземелля у вигляді склепу...

Але шоковані від побаченого там, селяни швидко замурували вхід до нього.

Колись садиба Кіллманна мала парк, що з вечора до ранку освітлювався за допомогою кованих гасових ліхтарів...

Минуло більш ніж століття з тих часів...

Сучасна Миролюбівка - велике село з величною історією, мальовничіми краєвидами та старовинною архітектурою - приємно нас вразила.

Та час вже їхати далі...

Вже вдома передивляюсь свої архіви і знаходжу такі відомості:

КІЛЬМАНСФЕЛЬД/KILLMANNSFELD (також Кільманський), до 1917 - Катеринославська губ., Павлоградський

повіт, Олексіївська волость; у рад.добу - Дніпропетровська обл., Синельниківский район.

Лютеранський хутір.

В 60 км на південний схід від Катеринослава. Лютеранська парафія - Иозефсталь.

Мешканців: 32 (1905), 201 (1925).

Вважаю, що це і є той хутір, де тепер знаходиться Миролюбівка”.

А ось сучасні фотографії (зроблені дослідником Кирилом Габором) стану будівель колонії опублікували у групі «7 Чудес Солонянщини».

Від сучасного стану історичних будівель стає дуже сумно.

І подвійно прикро, що про відновлення цього об’єкту під час війни не може йти і мови…

Фото – Кирило Габор та «Україна Інкогніта».