Мисткиня з Дніпра створює унікальні мініатюри з полімерної глини

Свій творчий шлях Юлія розпочала 15 років тому. У доробку мініатюристки — щонайменше 1000 робіт. Спершу вона займалася створенням кавових дерев та панно. Згодом почала створювати румбокси — зменшені копії кімнат, сцени за мотивами культових кінострічок, українських традицій та особистих історій.

Так хобі перетворилося на справу життя. Частину виручених коштів жінка спрямовує на потреби ЗСУ, розповідає ДніпроTV.

«Кожна деталь — це розповідь тієї чи іншої композиції. Румбокс — це зменшена копія кімнати певного сюжету чи інтер’єру», — розповідає Юлія Герасименко, майстриня-мініатюристка.

Святвечір, сцени з культових стрічок та оселі замовників пані Юлія відтворює з полімерної глини у вигляді мініатюрних кімнат. Свій творчий шлях жінка розпочала 15 років тому, надихнувшись виробами східних майстрів.

«На той момент в Україні майстрів-мініатюристів саме в такому стилі — не лялькарів і не творців лялькових будиночків — фактично не було. Я позиціоную свої роботи як функціональну мініатюру: це або ключниці, або скрині, нічники», — зазначає Юлія.

З початком великої війни її робота призупинилася.

«Перші два з половиною місяці — це був шок, стрес, депресія, нервовий зрив. Роботи немає, заробітку немає, у чоловіка теж робота зупинилася, як і у багатьох», — згадує жінка.

Майстриня повернулася до справи після того, як побачила світлину кухонної стіни розбомбленої багатоповерхівки в Бородянці, яка стала одним із символів незламності українців.

«Для мене вирішальним фактором було те, що власниця квартири жива», — каже вона.

Таких шафок Юлія вже змайструвала з десяток. Вони поїхали до нових власників, зокрема й за кордон.

«Ми маємо пам’ятати і передавати цю пам’ять нашої трагедії майбутнім поколінням. Маємо доносити про це світу. Одна річ — коли люди бачать це в новинах чи на екрані комп’ютера, і зовсім інша — коли беруть роботу в руки: тоді сприйняття змінюється», — зазначає майстриня.

Створення однієї мініатюри може зайняти від кількох днів до кількох місяців.

«Зараз проєкт ми робимо вже, напевно, місяців девʼять. Спочатку замовниця висловила ідею, ми її пропрацювали, далі — підбір матеріалів і збірка. На жаль, є фактори, які від нас не залежать — зокрема блекаути», — розповідає Юлія.

Попри всі виклики війни, Юлія перетворила хобі на справу життя, яка приносить дохід. Частину заробленого вона спрямовує на допомогу ЗСУ.