Де в Дніпрі ховаються Париж, мавританські замки та розбиті серця?

Чергові таємниці нашого міста знов відкривав відомий дніпровський історик, письменник, краєзнавець, музейник Микола Чабан.

Окрім вищезгаданого, Микола Петрович – ще і талановитий екскурсовод. Він регулярно розроблює нові маршрути, які відкривають маловідомі сторінки історії Дніпра.

Так було і на черговій новій екскурсії, про яку він розповів:

«А вам казали, що за стінами цих будинків ховаються Париж, мавританські замки та розбиті серця?..

АВТОРСЬКА ЕКСКУРСІЯ «ДВОРЯНСЬКІ САДИБИ СОБОРНОЇ ГОРИ»

Попри будній день екскурсія зібрала зацікавлених минувшиною дивом збережених панських садиб Катеринослава.

Соборна гора постає як унікальний «Південний Рим». Саме тут грандіозні імперські амбіції князя Потьомкіна з часом поступилися місцем затишним «дворянським гніздам».

Попри престижність, район тривалий час потерпав від парадоксальної «спраги». Бракувало водогону. Це робило благоустрій кожного будинку справжнім цивілізаційним проривом.

Водночас цей простір став місцем концентрації інтелектуальної еліти: від «степового Колумба» Олександра Поля до власника розкішного прибуткового цегляного будинку Ераста Бродського. До слова, обидва були верхньодніпровські поміщики.

Незламна Ерастова невістка Зінаїда Миколаївна шокувала місто, власноруч підкорюючи бездоріжжя за кермом автомобіля. Є всі підстави вважати цю власницю майоратного володіння (і власницю найдовшого прізвища в губернії!) першою жінкою-автомобілісткою в нашому краї. Автомобіль тоді був предмет розкоші, слугував лише аристократам… Екскурсія рясніла забутими і цікавими фактами з життя тутешньої еліти минулого.

Архітектурне обличчя гори — це яскравий калейдоскоп стилів. Екскурсія дала уявлення про них - від суворого «цегляного стилю» та мавританської екзотики «замку» Річарда Веріго до втраченого дерев’яного «теремка» винахідника-альтруїста Христофорова.

Кожна будівля тут була не просто стінами, а «соціальним хабом». Скажімо, сусіди Яворницького ділилися не лише новинами, а й останньою копійкою. Саме в цьому середовищі, орендуючи житло у друзів-дворян, формувався як учений Дмитро Яворницький, поступово стаючи «центром тяжіння» для всієї місцевої інтелігенції. Природно, що наша мандрівка від садиби до садиби закінчилася у дворі привітної господи Дмитра Івановича.

А ви знаєте, як розплутати вузол доль?..

Особливого драматизму історії додає «вузол» епох — символічний арт-об’єкт на площі. Він втілює переплетіння доль, тріумфів та трагедій. Чи не тому над нами зринала ще й тінь Махна... Його хлопці любили поживитися в таких садибах.

Колишній блиск дворянських садиб у радянські часи зіткнувся з холодним бетоном конструктивізму та «пильним оком» нової влади. Вона перетворила будинки на пастки для їхніх мешканців. Досить згадати сумну долю мешканців так званого Будинку політкаторжан, що був вибудуваний 1935 року!

Через спогади чудового українського художника Олександра Данченка (дитинство його минало в колишньому будинку Бродського) та листування мешканців гори відкривається очевидне.

Крізь імперські фасади та радянські метаморфози незмінно проступає першооснова цієї землі — дикий козацький степ, який так палко оберігав романтик Яворницький.

Відтак наша екскурсія стала зануренням у світ дворян, винахідників та «козацьких марев».

Фото Павла Маменка.