Дніпро вшанував пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу

18 травня, у День вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, у Дніпрі провели захід, присвячений трагічним подіям депортації 1944 року.

На площі біля міськради зібралися представники влади міста, кримськотатарської діаспори, громадськість та молодь. Захід провів музей спротиву Голодомору у партнерстві з департаментом місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики Дніпровської міської ради.

Біля мерії приспустили прапор кримськотатарського народу на знак глибокої скорботи, солідарності та підтримки киримли. Після цього провели спільну молитву за тих, хто загинув унаслідок депортацій, та за воїнів, які сьогодні захищають територіальну цілісність України. Також під час заходу презентували виставку дитячих малюнків із зображенням традиційних кримськотатарських орнаментів.

«Сьогодні ми вшановуємо пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу. 18 травня 1944 року радянська Москва вислала з рідної землі всіх до одного кримських татар — сотні тисяч чоловіків, жінок, старих та дітей. Лише у 1990-х роках вони змогли повернутися на історичну батьківщину. Ця депортація забрала десятки тисяч життів. Але це був не єдиний акт геноциду з боку Росії — з XVIII століття народ пережив цілу низку хвиль виселень. Сьогодні біля міської ради ми підняли та приспустили кримськотатарський стяг. Його кольори та герб, що нагадує тризуб, — це ознака наших тісних історичних зв'язків. Це прапор надії на повернення тих, хто з 2014 року знову був змушений виїхати під тиском Росії, і надія на возз'єднання Криму з Україною», — зазначив заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко.

«18 травня 1944 року розпочалася депортація кримськотатарського народу — акт геноциду, який забрав у корінного народу Криму рідні домівки та зламав сотні тисяч доль. Методи Росії не змінюються: те, що відбувалося тоді, триває і зараз. Історія циклічна, тому нам надзвичайно важливо не просто пам'ятати про жертв, а чітко знати імена організаторів та виконавців цих злочинів. Для мене це особистий біль — я знаю родини, які пройшли через це пекло. Багато представників кримськотатарської громади Дніпра зараз на фронті зі зброєю в руках виборюють свободу та повернення Криму додому, а ті, хто в тилу — тримають культурний та волонтерський фронт. Ми пам'ятаємо, ми діємо і ми віримо», — наголосив в. о. директора КЗ «Музей спротиву Голодомору» Дніпровської міської ради Азад Мамедов.

«Для нас 18 травня — це не просто дата в календарі, яку згадують раз на рік. Цей біль живе з нами щодня, протягом усього життя, у кожній родині. Мій батько був дев'ятирічною дитиною, коли його в товарному вагоні вивезли з рідного Криму. А коли мені було п'ять, ми спробували повернутися на батьківщину, але радянська влада знову відправила нас у заслання. Це невимовний, глибокий біль. У Дніпрі зараз велика і згуртована діаспора. Попри окупацію Криму, люди продовжують виїжджати, шукати своїх, гуртуватися. В основній масі ми намагаємося триматися разом. Такі заходи в українських містах надзвичайно важливі, адже вони не дають забути нашу спільну трагедію і нашу спільну боротьбу», — поділився представник кримськотатарського народу Ебубекір Рамазанов.