Діти-сиріти на Дніпропетровщині стали заручниками корупціонерів

В нашій області розгорівся черговий скандал через профінансовані, але так і не побудовані центри для дітей-сиріт.

Нещодавно Міський сайт розповідав про одну таку ганебну історію. Наживаючись на долях сиріт, нечисті на руки люди заробили тисячі гривень, а діти так і залишились без обіцяного будинку.

І – ось ще одна шокуюча справа. В ній фігурують вже виплачені підрядникам мільйони гривень, підозри чиновників в корупції та затяжні судові справи. У сумному підсумку залишаються сиріти, які так і не отримали житла.

Ось що про це розповідає «Антикорупційна правозахисна Рада»:

“95% АВАНСУ НАПЕРЕД. ЗАМОРОЖЕНІ БУДИНКИ. СУДОВІ ВІЙНИ, ЯКІ ТРИВАЮТЬ ДОСІ.

Поки держава шукала можливість забезпечити дітей-сиріт власним житлом, десятки мільйонів бюджетних гривень роками перебували у розпорядженні підрядника, а самі будинки так і не були вчасно добудовані.

Саме навколо цих об'єктів сьогодні тривають гучні судові процеси між Дніпропетровською обласною прокуратурою та ТОВ «Комерційний центр "Лібертон"».

Як авансові схеми “freeze” вплинули на домівки дітей-сиріт: історія двох об’єктів

Епіцентром скандалу та подальших судових розборів стали два окремих об’єкти будівництва малих групових будинків (МГБ) для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Перша історія стосувалася будівництва малого групового будинку в с. Вакулове на вул. Каштановій, 30. У серпні 2021 року Департамент капітального будівництва Дніпропетровської ОДА уклав із ТОВ “КЦ “Лібертон” договір підряду на суму понад 13,5 млн грн. Уже у вересні та жовтні того ж року замовник сплатив підряднику аванс у розмірі 95% – загалом 12,87 млн грн. Згідно із законодавством та умовами договору, підрядник зобов’язувався використати аванс саме на виконання будівельно-монтажних робіт протягом 9 місяців та підтвердити це підписаними актами виконаних робіт за формою КБ-2в. Утім, належного документального підтвердження закриття авансу у визначені строки (до червня та липня 2022 року) підрядник так і не надав.

Друга історія, яку розслідувало ІА АПР, розгорталася навколо зведення аналогічного малого групового будинку у Кривому Розі (у Довгинцівському районі, на вул. Володимирівській). У жовтні 2021 року сторони уклали договір вартістю майже 14,9 млн грн, після чого Департамент ОДА перерахував ТОВ “КЦ “Лібертон” аванс у 95% – 14,15 млн грн. Замість зведеного та готового для проживання дітей-сиріт будинку громада отримала лише заморожену недобудову. Як зазначало ІА АПР, на місці роками простояла лише одноповерхова коробка (“халупа”), реальна вартість якої виявилася в рази нижчою за виділені державні кошти. В обох випадках маємо таку ситуацію: робіт нема, а гроші фірма отримала.

БУДИНКИ НЕ З'ЯВИЛИСЯ ВЧАСНО, МОВЛЯВ, ВІЙНА, А ГРОШІ ВЖЕ БУЛИ СПЛАЧЕНІ

За даними прокуратури, у встановлені законом строки підрядник так і не підтвердив належне використання отриманого авансу.

У Кривому Розі замість готового житла для дітей роками стояла фактично недобудована коробка.

НАЙЦІКАВІШЕ ВІДБУЛОСЯ ПІЗНІШЕ

Коли спливав визначений законом строк використання бюджетного авансу, Департамент ОДА та підрядник підписали додаткові угоди.

Ними фактично "заморозили" строки використання десятків мільйонів бюджетних гривень на весь період воєнного стану, пославшись лише на загальний лист Торгово-промислової палати України.

Саме ці додаткові угоди прокуратура просила суд визнати незаконними.

Судові хроніки: розбір процесів та їхній актуальний стан

Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася до господарського суду з двома окремими позовами щодо кожного з об’єктів будівництва, вимагаючи визнати недійсною додаткову угоду та стягнути з ТОВ “КЦ “Лібертон” фінансові санкції (пеню, 3% річних та інфляційні втрати) за порушення строків використання та повернення авансу.

Справа щодо об’єкта у с. Вакулове (№ 904/2787/24)

Згідно з аналітичною системою YouControl, розгляд першої справи пройшов усі судові інстанції та є завершеним. Початково Господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позов прокурора лише частково: визнав додаткову угоду недійсною, але стягнув із підрядника лише символічну суму санкцій (близько 17,5 тис. грн), погодившись із аргументами відповідача про те, що кошти авансу нібито були “використані” на купівлю матеріалів і зарплату.

Прокуратура оскаржила це рішення, і 05 червня 2025 року Центральний апеляційний господарський суд повністю прийняв її правову позицію. Апеляційний суд наголосив, що витрачання грошей на матеріали чи зарплату без оформлених та підписаних у 9-місячний строк актів за формою КБ-2в не є належним використанням авансу. Своєю постановою апеляційний суд скасував рішення першої інстанції в частині відмови та стягнув із ТОВ “КЦ “Лібертон” на користь держави понад 2,97 млн грн фінансових санкцій.

Підрядник спробував оскаржити цю постанову у Верховному Суді, однак ухвалою від 12 серпня 2025 року Касаційний господарський суд повернув касаційну скаргу ТОВ “КЦ “Лібертон” без розгляду через юридичну неграмотність її оформлення та неусунення недоліків. Таким чином, у цій справі прокуратура здобула остаточну перемогу.

Справа щодо об’єкта у м. Кривий Ріг (№ 904/1500/24)

Процес щодо криворізького дитячого будинку виявився значно складнішим і пройшов через принципове рішення найвищої судової інстанції. У першій та апеляційній інстанціях суд закрив провадження щодо стягнення самого боргу (оскільки підрядник вже під час судового процесу у 2024 році “закрив” суму боргу актами КБ-2в) і відмовився стягувати повну суму нарахованих прокурором санкцій (~4,3 млн грн), обмежившись лише сумою близько 462 тис. грн. Однак прокуратура подала касаційну скаргу, і 30 квітня 2025 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалив принципову постанову. Касаційний суд скасував рішення нижчих судів у частині відмови у стягненні 4,3 млн грн санкцій та направив справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Верховний Суд сформулював чітку правову позицію: належним і єдиним підтвердженням використання авансу є підписані в межах 9 місяців акти КБ-2в та довідки КБ-3. Якщо їх не було підписано вчасно, користування коштами є протиправним, і на всю суму затриманого авансу мають нараховуватися пеня, 3% річних та інфляційні втрати аж до моменту реального підписання актів.

Під час нового розгляду справи місцевий господарський суд (рішенням від 17.09.2025) знову став на бік підрядника та повторно відмовив прокуратурі у стягненні 4,3 млн грн. Прокуратура подала апеляційну скаргу, зазначаючи, що суд першої інстанції підмінив поняття “використання авансу” купівлею матеріалів та фактично відмовився виконувати імперативні вказівки Верховного Суду.

11 червня 2026 року Центральний апеляційний господарський суд залишив рішення місцевого суду без змін, погодившись із аргументами відповідача та Замовника. Апеляційна інстанція вирішила, що підрядник “освоїв” аванс на закупівлю матеріалів і сплату податків ще у 2021-2022 роках (що підтверджено банківськими платіжками), а отже, санкції за несвоєчасне повернення авансу застосовуватися не можуть. На думку апеляційного суду, у цій ситуації мало місце лише порушення строків виконання самих робіт, однак таких позовних вимог прокурор не заявляв.

Незважаючи на таке рішення апеляції, крапку в цій гучній справі ще не поставлено. Дніпропетровська обласна прокуратура не погодилася з позицією апеляційного суду й звернулася з повторною касаційною скаргою. Ухвалою від 29 липня 2026 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду прийняв матеріали скарги до розгляду та відкрив провадження”.