За 40 км від сірої зони: Васильківка перетворюється на селище «привид»

Ледь не щодня рф обстрілює прифронтове селище КАБами. За липень росіяни випустили 250 авіабомб. Боєприпаси руйнують будинки та інфраструктуру. Через небезпеку, яка зростає, на початку липня оголосили обов’язкову евакуацію всього населення.

Знімальна група ДніпроTV побувала у Васильківці, де під час поїздки ворог знову завдав удару. Як виглядає селище після численних атак та як у ньому живуть ті, хто лишився — далі.

Перші КАБи прилетіли по селищу 9 червня. Уже за кілька днів росіяни завдали удару дванадцятьма авіабомбами по центральному ринку. Надалі інтенсивність атак лише зростала: за місяць ворог випустив по Васильківці близько двохсот п’ятдесяти КАБів. А наприкінці липня вперше застосував боєприпаси з відкладеною детонацією.

Знімальна група ДніпроTV вирушила до Васильківки, аби на власні очі побачити, як змінилося життя селища після постійних ударів російської авіації.

Перед цим ми звісно ж домовились з військовими, щоб нас супроводжували. Бо заїхати туди вже вкрай небезпечно.

Зустрілися з хлопцями, пересіли в броньований автомобіль. Їдемо до Васильківки і сусідні села от проїжджаємо і бачимо, що і вже сюди дістають КАБи.

Військові повідомляють про активність ворожої авіації. За кілька хвилин — вибух. Росіяни знову атакують громаду керованими авіабомбами.——

— Постраждалі є?
— Немає. Всі повиїжджали, а ми самі з посадки їхали, тут батьки похоронені і брат.
— Це вже який раз у вас?
— З усіх сторін. Ми непокорені. З усіх сторін. Той раз дальше було.
— Ви десь поруч живете?
— Осьо ж поруч вулиця.
Розбиті магазини, СТО, шиномонтаж. Але люди залишаються, їздять тут ще.

«Продуктових магазинів дуже мало. Я хочу сказати, що в нас відновлюють інтернет, велика повага хлопцям, велика повага хлопцям, що відновлюють водопостачання, електроенергію, велика повага, велике дякую їм, що в нас люди ті, що залишились, мають хоч змогу бачити, де що летить і своєчасно сховатися від КАБів. Я маю велику надію, що це скоро все закінчиться, і люди, які повиїжджали, вернуться в свої домівки, і ми будемо далі жити в Васильківці, відновлювати її», – місцевий мешканець Віталій.

Їдемо далі вулицями. Окрім розбитих будинків, на горизонті здіймаються стовпи диму — сліди чергових обстрілів. росіяни продовжують бити по сусідніх селах.

А ось і місце, яке, напевно, відомо всім місцевим “Васильківка”. Назва ще вціліла, поруч з нею школа розбита.

«Грамоти лежать. Жах, це, уявляєте, діти виборювали нагороди, в цих школах. «Кубок з волейболу. Незламний народ, незламної країни. Жовтень 2023». Все залишилось тут. Всі нагороди дітей. От «Зимовий кубок» в 2026 році взимку ще тут дітки навчались, 3 місце. Дуже важко на це дивитись. Тут мали б навчатись і зростати покоління дітей. Але росіяни, ну от росіяни».

Вулиці виглядають більш спорожнілими, порівняно з нашими попередніми відрядженнями до цього селища. Втім, життя тут продовжується.

Ще місцевий автобус їздить тут Покровське –Васильківка- Дніпро. Забирає людей.

Це Анатолій Іванович. Чоловік разом із дружиною живе у Васильківці та має пасіку. Подружжя пенсіонерів продовжує займатися цим ремеслом, збирають мед, а готову продукцію відвозять до Дніпра.

«Оце з одного вулика сьогодні качав. З одного вулика 50 кг. Я їх вивозив все життя, вони в степу були, а це ж зараз не той час. Треба було продати, не продав. А тепер, шо буде, то й буде».

«Прикро бачити, що ще одне селище майже знищене. Ми частенько сюди заїжджали з волонтерами, коли знімали евакуації. Ми тут передавали людей, бо це місце вважалось більш менш безпечним і звідси людей вже розвозили по транзитним центрам».

російські удари змусили розширити зону обов’язкової евакуації на Дніпропетровщині. Окрім самої Васильківки залишити свої домівки мають і жителі ще дев’яти сіл громади. Через безпекову ситуацію там поступово припиняють надавати соціальні послуги.