
15-річний Максим дістав тяжкі поранення внаслідок російського удару по відділенню пошти у Синельниковому 28 вересня. Хлопець переніс п'ять операцій та п'ять днів був під'єднаний до апарата ШВЛ. Нині Максим уже самостійно дихає, розмовляє з мамою та мріє про мотоцикл.
Попереду в нього ще щонайменше десять операцій і тривала реабілітація, каже Суспільному гендиректор лікарні Сергій.
15-річний Максим пригадує момент удару рф по відділенню пошти у Синельниковому 28 вересня. Того дня, каже хлопець, прийшов забрати посилку. Розповідає: добре пам'ятає вибухи та перші хвилини після них.
«Мене витягли з того світу, можна сказати... Шукаю посилку, і чую спалах справа, і удар в праве плече. Перший "шахед" прилетів, і стеля почала руйнуватися. І через секунду — другий з лівого боку. У мене голова крутиться, дійшов по уламках на вулицю, артерія розірвана, руки. І я впав просто в калюжу», — каже він.
Максим розповідає: на ньому загорівся одяг. Щоб загасити полум'я — упав у калюжу. Турнікет йому наклав чоловік, який теж прийшов за посилкою.
Увесь час поруч з хлопцем в лікарні — його мати Тетяна. Згадує: знала, що син поїхав на пошту, одразу почала його шукати.
«Їхав мій чоловік і почув приліт. Він мені подзвонив і все, я почала Максиму дзвонити, він мені не відповів. Я вже почала його шукати, знайшла. До тями він прийшов аж на четверту добу, на декілька секунд. І все, і я вже видихнула», — каже мати хлопця.
До цієї лікарні Максима доправили з множинними травмами та опіками, його одразу ж прооперували, каже гендиректор Сергій.
«На ньому загорівся одяг, були пробиті груди, зламана ключиця, зламана лопатка і підключична артерія, на жаль, не зупиняла кров, яка текла по ньому. Опіки 2-3 ступеня, 20 відсотків тіла. П'ять днів Максим перебував у комі, йому в суботу зняли апарат штучної вентиляції легень», — розповів він.
Попереду в Максима тривале лікування. За словами гендиректора, хлопцеві необхідні ще щонайменше десять операцій. Нині медики готують документи, аби частину лікування він міг пройти за кордоном.
«Ключиці дуже травмовані, тому не працюють руки, а працюють тільки пальчики і кисті. Тому це все довготривале одужання, реабілітація, і нам пообіцяли, що він буде як нова копійка», — зазначила Тетяна.
Цього року родина Максима вже пережила втрату. Тетяна розповідає: у серпні загинув її старший син — він був військовослужбовцем. У Синельниковому на Максима чекає молодша сестра, бабусі та дідусі й дівчина. Хлопець розповідає: мріє про мотоцикл, сподівається, почати їздити після одужання.
![]() |
Gorod`ській дозор |
![]() |
Фоторепортажі та галереї |
![]() |
Відео |
![]() |
Інтерв`ю |
![]() |
Блоги |
| Новини компаній | |
| Повідомити новину! | |
![]() |
Погода |
| Архів новин | |