Традиції, що не губляться в часі: у Дніпрі дітей навчають народних ремесел

У Дніпрі в Центрі розвитку дітей та молоді «Крила» популяризують традиційні українські ремесла — ткацтво, лозоплетіння та витинанку. Вихованці гуртків знайомляться з історією народного мистецтва, опановують давні техніки та власноруч створюють вироби. Під час занять діти не лише розвивають творчі здібності, а й дізнаються більше про українські традиції та культурну спадщину.

Так, у майстерні ткацтва гавчаються 11 дівчат. Вони працюють на невеликих верстатах і рамках, виготовляють браслети, крайки та гобелени. Нещодавно для гуртка придбали ткацький великий верстат, який дасть змогу вихованцям освоювати нові техніки.

«Цей гурток відвідую вже третій рік. Зараз я роблю гобелен — це як картина з ниток. Потрібно натягнути нитки й просувати основну, поступово створюючи малюнок. Це буде зимова картина, яку можна повісити на стіну та милуватися нею. Крім гобеленів я вмію робити крайки, браслети та полотна. Для мене важливо вивчати народну творчість, адже потрібно знати своє минуле та підтримувати культуру своєї країни. Патріотичні браслети можна передавати військовим. Ми виготовляємо їх із любов’ю, щоб вони зігрівали серця наших захисників», — розповіла 12-річна Альона Корейко.

Керівниця гуртків «Майстерня ткацтва» та «Чарівний бісер» Ольга Канівець зазначає, що ткацтво допомагає дітям не лише опановувати нові навички, а й відпочивати від щоденних турбот. Водночас воно розвиває логічне мислення, уважність і математичні здібності.

«Ткацтво — це дуже гарний спосіб заземлитися. Є такі його види, коли непотрібно рахувати чи багато думати, а достатньо методично прокладати нитку. Це схоже на медитацію. Занурюєшся в процес, і все стає на свої місця. Усе залежить від того, до чого має хист дитина. Якщо більше подобається творчість, можна займатися гобеленом, підбирати кольори та створювати малюнки. Якщо дитина схильна до математики — працювати зі схемами, де потрібно рахувати й продумувати візерунки. Тож кожен може знайти заняття до душі. Окрім ткацтва, ми додали макраме.Дівчата виготовляють брошки, а також опановують валяння вовни. Зараз готуємо колекцію новорічних вовняних прикрас, які будуть висіти на віночках», — розповіла Ольга Канівець.

Ще одна вихованка гуртка, 12-річна Олександра, вже другий рік опановує ткацтво. Зараз дівчина працює над крайкою. Раніше вже виготовляла такий виріб у подарунок тітці. Найбільше в цій роботі потрібно стежити за натягом ниток і товщиною полотна.

«Це заспокоює і розслабляє. Насправді, це не дуже складно. Потрібно лише один раз спробувати, і найчастіше все виходить. За час занять я навчилася робити браслети на меншому верстаті та ткати пояси. Вважаю, що народну творчість дуже важливо зберігати, адже потрібно пам’ятати своє коріння та минуле. І навіть коли немає світла, можна продовжувати займатися улюбленою справою, адже ткацький верстат працює і без електроенергії», — поділилася Олександра.

У Центрі також працює гурток «Майстерня лозоплетіння». Його відвідують 12 дітей віком від 8 до 17 років. На заняттях вчаться працювати з вербовою лозою та виготовляти різноманітні вироби — від невеликих кошиків до складніших конструкцій.

14-річний Гліб Гребенюк займається лозоплетінням і вже створив чимало власних робіт. Каже, що його першим виробом був кошик. Для виготовлення таких речей потрібно правильно підготувати основу, розрахувати кількість матеріалу та поступово формувати виріб.

«Щоб займатися лозоплетінням, потрібно бути зосередженим, розуміти, як правильно виконувати роботу, та вчитися на власних помилках. Також потрібна математика, адже треба рахувати, скільки прутів знадобиться для виробу. Мені подобається лозоплетіння, тому що воно розвиває моторику рук і мислення. До того ж, це дуже цікаве заняття», — розповів Гліб.

Керівниця гуртка Любов Мукасєєва пояснює, що ремесло потребує терпіння, посидючості та знання особливостей матеріалу. Для роботи використовують однорічні пагони верби, які потрібно правильно заготовити. Від їхньої якості залежить міцність і вигляд майбутнього виробу.

«Лозоплетіння — одне з найдавніших автентичних ремесел. Наші предки використовували вербову лозу не лише для виготовлення побутових речей, а й у будівництві. З неї плели огорожі та стіни хат, які потім обмазували глиною і накривали соломою або очеретом. Виготовляли колиски для дітей, рибальські снасті, вулики, кошики для господарства, грибів і зберігання зерна, а також меблі. На жаль, людей, які займаються цим ремеслом, стає дедалі менше. У нашому місті раніше була майстерня лозоплетіння, але тих майстрів уже немає. Тому ми поступово втрачаємо цю традицію. Діти, які приходять до нас і навчаються лозоплетіння — дуже цінні, адже саме вони можуть зберегти та передати це ремесло наступним поколінням», — зазначила Любов Мукасєєва.

«Для влади Дніпра дуже важливо, щоб українська культура та народне мистецтво розвивалися не лише через збереження традицій, а й через їх популяризацію серед молоді. Саме заклади позашкільної освіти відіграють важливу роль у цьому процесі. Вони розвивають народну творчість, знайомлять молодь із традиційними ремеслами та допомагають зберігати нашу культурну спадщину. Традиція живе доти, доки її передають. І наше завдання — створювати можливості, щоб молодь не лише знала про українські ремесла, а й сама вчилася їх відтворювати», — розповіла заступниця директора департаменту молодіжної політики, української національної та громадянської ідентичності Дніпровської міськради Тетяна Журова.